14 лютого о 14:00 у великому фойє Вахтангівського театру відкрилася виставка «Гадібук». Вахтангов та «Габіма»: лінія життя». Її організаторами виступили сам театр, посольство Ізраїлю та Євро-Азійський єврейський конгрес.
Світові прем'єри легендарного спектаклю «Гадібук», поставленого в 1922 Євгеном Вахтанговим за п'єсою єврейського письменника С. Анського, а також кілька пластів національних культур організаторам вдалося вмістити в два десятки невеликих стендів. Унікальні фотоматеріали, ілюстрації Генріка Ріпзама, інших художників та афіші, афіші... Своєрідні відбитки у просторі та часі: «Гадібук» у Німеччині, Італії, Нью-Йорку. На паризькій виставці та на телевізійних зйомках у Лондоні. Зрештою, на Землі обітованій.
Вахтанговському 2022-го пощастило з ювілеями.
— Нещодавно ми відзначали 100-річчя від дня заснування Вахтангівського театру, 100-річчя спектаклю Гадібук театру Габіма. Нарешті, за два тижні відзначимо 100-річчя спектаклю «Принцеса Турандот». А вчора був день народження Євгена Багратіоновича, - розповів помічник худрука Дмитро Трубочкін. «Вахтанговські традиції належать не лише російській, а й світовій культурі», — наголосив він, передаючи слово голові ізраїльського посольства Олександру Бен-Цві.
— Виставка справді дає повну гаму всього, що зробив цей спектакль, — найзнаменитіша за кордоном робота Вахтангова. В Ізраїлі «Гадібук» став фірмовою виставою театру «Габіма», яка вважається ізраїльським національним театром. Його коріння знаходиться тут, у Москві, - заявив пан посол.
Спецпредставник президента РФ з міжнародного культурного співробітництва Михайло Швидкий, коли вже зайшла така ювілейна тема, не міг не згадати, що наша країна радіє ще й з приводу 30-річчя відновлення дипломатичних відносин з Ізраїлем (припинені Радянським Союзом у далекому 1967 році після Шестиденної війни). :
— Це тринадцятиліття дуже багато змінило, дало нові можливості. Неможливо навіть переставити собі, що 50 років тому у нас зібралися б відзначати ювілей «Габіми», — підкреслив Швидкой. Згадавши доктора мистецтвознавства Владислава Іванова, автора серії чудових книг про Вахтангова та вахтанговців, Швидкой зауважив, що тільки в реальності нової Росії стало можливим офіційно та публічно займатися дослідженнями єврейського театру, а не поступово, як раніше.
У свою чергу, актор і режисер Ігор Пехович повідав про трагічні речі — що «Габіма», поїхавши до Палестини, врятувала себе і спектакль у той час, як театр «ГОСЕТ» Олексія Грановського спіткала трагічна доля. Він був закритий під час антисемітської сталінської кампанії кінця 40-х, а його останній худрук — Веніамін Зускін — зазнав репресій і загинув.
У тіні заходу залишався лише Рімас Тумінас, який як головна особа «приймаючої сторони» до мікрофону так і не вийшов. Втім, до сказаного мало що можна було додати. Нагадаємо, що театр-студія «Габіма» виник у 1917 році завдяки ентузіазму актора та режисера Наума Цемаха за безпосереднього сприяння Станіславського. "Габіму" називали "біблійною студією" МХТ. Першим художнім керівником театру, який представляв свої спектаклі давньоєврейською мовою, став Євген Вахтангов. При цьому геній сценічного мистецтва івриту не знав, що не завадило йому створити в Гадібуці мову універсальної фантастичної театральності та магічного реалізму.
bbabo.Net