Росія (bbabo.net), - У Росії є одна-єдина панорама, присвячена періоду Громадянської війни. Це монументальне полотно перебуває у Хабаровському крайовому музеї імені М.І. Гродєкова. Воно відтворює фрагмент знаменитої Волочаївської битви, 100-річчя якої ми відзначаємо у ці дні. 41-метрова картина зберігає свої таємниці. Про них кореспондентові розповіли у музеї.

Від діорами до панорами

Думка створити панораму "Волочаївська битва" виникла у хабарівчан у середині 1950-х, і цю ідею підтримало міністерство культури СРСР. За два роки троє художників-баталістів знаменитої студії імені Грекова написали восьмиметрову діораму "Волочаївський бій", яку встановили у головному музеї Хабаровська. Сьогодні вона зберігається у запасниках та потребує реставрації.

Створення панорами почалося лише 1967 року з ініціативи тодішнього директора музею Всеволода Сисоєва. Побачивши в Москві панораму Бородінської битви, він запропонував так само увічнити в Хабаровську події легендарних волочаївських днів лютого 1922 року.

- Були плани звести будівлю панорами прямо на сопці Червень-Корань, створити до 50-річчя закінчення Громадянської війни на Далекому Сході грандіозний Волочаївський меморіал із десятиметровою фігурою народоармійця. Але від дуже затратної ідеї відмовилися на користь сучасної прибудови до історичної будівлі краєзнавчого музею в Хабаровську, де значно більше відвідувачів. Багато в чому через будівництво терміни відкриття панорами зрушувалися, – каже старший науковий співробітник Хабаровського крайового музею імені М. І. Гродекова Олексій Шестаков.

За створення монументального полотна взялися відомі художники-баталісти – Анатолій Горпенко зі студії імені Грекова та Сергій Агапов. Масштабна робота вимагала вільного простору, тому художникам надали спортзал однієї з московських шкіл.

Першого ескізу греківців комісія не прийняла: надто багато було критичних зауважень у фахівців. Так, полотно не відображало природу півдня Далекого Сходу, а траншеї та бліндажі відповідали періоду Великої Вітчизняної війни. Цей варіант, проте, встигли оприлюднити - у 1972 році в Москві вийшов набір листівок "Волочаївка" з ескізами фрагментів невдалої панорами.

З другої спроби

Навесні 1971 року художники Сергій Агапов та Анатолій Горпенко прибули до Хабаровського краю, щоб попрацювати на місці битви. Цілий лютий вони малювали етюди у Волочаївки. Командування Далекосхідного військового округу виділило інженерну роту, яка відтворила частину оборонних рубежів білоповстанців генерала Молчанова. Військовослужбовці у формі бійців Народно-революційної армії (НРА) Далекосхідної республіки брали участь у показовому штурмі укріплень.

Другий ескіз - результат чотирирічної роботи - приймала міністр культури СРСР Катерина Фурцева. Консультантами виступили легендарні маршали Миколай Крилов, Іван Баграмян, Василь Чуйков, а також вдова головнокомандувача НРА Василя Блюхера. Затверджений ескіз у вигляді діорами сьогодні можна побачити у музеї Біробіджану.

Полотно Волочаївської панорами, намотане на великий барабан, привезли до Хабаровська у спецвагоні восени 1974-го. Установкою займався тандем авторів разом із хабарівськими колегами. Під час монтажу з'ясувалося, що для повного кола панорамі не вистачає близько метра полотна. Довелося терміново нарощувати полотно та дописувати зображення. 30 квітня 1975 року панораму урочисто відкрили.

- На відміну від інших трьох російських панорам, Волочаєвська вийшла камерною. Передній план знаходиться прямо перед глядачем, а відстань до мальовничого полотна всього близько двох метрів. При цьому перехід предметного плану в полотно виконаний так філігранно, що дивує мистецтвознавців та вражає глядача, – каже Олексій Шестаков.

Вигляд зверху

Щоб побачити панораму, необхідно піднятися по крутих гвинтових сходах на оглядовий майданчик. Точкою огляду є західний схил сопки Червень-Корінь.

- Художнику треба було показати якнайбільше подій на картині, тому обрано таке місце. Звідси видно село, станцію з водокачкою, атаку бронепоїздів на залізниці. А поряд перед нами розгортається наступ. На передньому плані – окопи білоповстанців, напівзруйнований бліндаж-землянка – командний пункт одного з полків, – розповідає Олексій Шестаков.

Під час огляду панорами можна побачити, що село Волочаївка вже зайняте народоармійцями. Найгарячіша точка в західній частині панорами – це бій на схилі, рукопашні зіткнення за сопку, яких насправді не було. Трохи північніше зображено атаку кавалерії НРА та окремого пластунського батальйону, а на передньому плані кинуті знаряддя мовчанівців.

На сході видніються контури хребта Хехцир, біля відрогів якого знаходиться Хабаровськ. У той бік тягнуться низки відступаючих колон білоповстанців, вдалині видно бронепоїзд "Каппелівець".

Було - не було

Фахівці за періодом Громадянської війни знаходять у монументальному творі безліч історичних невідповідностей, а то й ляпів. Наприклад, у білоповстанця в руках чомусь виявився імператорський штандарт із двоголовим орлом, хоч мовчанівці були республіканцями. А народоармійці зображені з червоним прапором, тоді як на прапорі ДВР – синій прямокутник із абревіатурою на червоному тлі.

- Бійці протиборчих сил насправді були одягнені майже однаково різношерстно. Вони носили все, що під руку траплялося: кожухи, кожушки, пальта, папахи, хутряні шапки. Художникам довелося використовувати вигадку, щоб противники на полотні хоч якось розрізнялися. Так з'явилися революційні матроси та бійці у будьонівках, а на шинелях білоповстанців заблищали золоті погони. Народоармійці мали синьо-червоні нарукавні шеврони, але вони майже непомітні на картині, - розповідає Олексій Шестаков.

За його словами, не могло бути у Волочаївці землянок та добре укріплених траншів. Немає в бойових повідомленнях згадок про рукопашну сутичку, яка стала одним із головних сюжетів панорами. А саме село зображене таким, яким воно стало лише через півстоліття після битви. Але загалом Волочаївська панорама чудово передає масштабність битви.

Цікаво, що спочатку Сергій Агапов та Анатолій Горпенко не виписували чітко персонажів картини. Портретні риси осіб у багатьох героїв виявилися після реставрації 1985 року, чим автори полотна були страшенно незадоволені. Крім того, на ньому з'явилися зайві деталі. Так, раптом з'явився боєць, який цілиться у глядача. Виникає ефект, що він стежить за тобою невідступно, звідки б ти не дивився на нього!

Згодом зникло щось із предметного переднього плану. Для створення ефекту тліючих голівок землянки художники використовували частини ялинкових іграшок з фосфорним складом, що давало дивовижне червонувато-оранжеве світіння, яке одного разу припинилося.

- Авторів панорами вже немає в живих, але за твором наглядають їхні колеги – художники-греківці. Вони регулярно займаються реставрацією полотна. Через те, що між глядачем та полотном дуже мало місця, вплив на картину має навіть людське дихання, - каже Олексій Шестаков.

До речі

Картину Волочаєвського бою відтворено і в шкільному музеї села Волочаївка Єврейської автономії силами викладача ІЗО та учнів.

- Невелика діорама виставлена ​​у залі Громадянської війни в експозиції "Цих днів не змовкне слава". Вона занурює в атмосферу тих днів, коли точилися запеклі бої на всьому волочаївському плацдармі, – розповів охоронець музею, учитель історії Олексій Зайцев.

У музеї поряд з експозиціями "Земля волочаївська", "Наша шкільна планета", "З одного металу ллють медаль за бій, медаль за працю..." також представлені макети сопки Червень-Корінь та будівлі пам'ятника-музею на її вершині.

bbabo.Net