Музикант Максим Леонідов відзначив 60-річчя концертом на сцені МДМ. Концерт явно замислювався як дружній вечір спогадів, але в результаті виглядав як переконлива хроніка досягнень запеклого автора хітів. Розповідає Борис Барабанов.
1962 виявився несподівано плідним на видатних рок-музикантів - від Віктора Цоя до Ексла Роуза. Серед ювілярів — учасник біт-квартету «Секрет» Максим Леонідов. «Секрет» збирається для концертів рідко, а нові пісні під цим брендом виходять ще рідше. Натомість пан Леонідов багато гастролює зі своїм гуртом Hippoband, справно складає нові пісні та випускає альбоми.
Московське святкування 60-річчя Максима Леонідова влаштували у Палаці молоді, де регулярно йдуть мюзикли — зараз це «Шахмати» Бьорна Ульвеуса та Бенні Андерссона. Гурт Hippoband комфортно розмістився в декораціях «Шахмат», і на початку концерту звук у залі був не так рок-н-рольний, як мюзикловий, з акцентом на високі частоти та помітно виділеним вокалом. Незабаром звук ущільнився, а родзинкою акустичної картини стала духова секція, яка грала в орлоанському стилі.
У рідному Санкт-Петербурзі Максим Леонідов сам активно працює в індустрії мюзиклів, на його рахунку - "Мама-кіт", "Мандри Нільса", "Ратратники", "Відспівані шахраї", "Крем, джем & бугі-вугі", "Дівча на мільйон» і зовсім новий спектакль «Я ненавиджу Гамлета». Леонідов цілком міг відвести все своє ювілейне шоу на театральний бік або перетворити його на мемуари під гітару — він готувався включити до концерту фрагменти моновистави «Я озирнувся подивитися», поставленої за однойменною книгою. Список запрошених гостей мав бути більшим. Не змогли взяти участь у концерті Валерій Сюткін та Олексій Кортнєв, та й взагалі черговий сплеск захворюваності вніс свої корективи у підготовку вистави.
Але це якраз той випадок, коли «нещастя допомогло». Замість вечора спогадів глядачі отримали міцний концерт із добірними піснями, освіживши у пам'яті не лише хіти «Секрету», а й досягнення Максима Леонідова як автора зовсім несхожих на «Секрет» пісень у різних жанрах.
Власне, буде несправедливо сказати, що Леонідова масовий слухач знає лише за «Секретом». Це не так, і «Дівчинка-бачення», «Від Пітера до Москви» та «Не дай йому піти» — такі ж народні пісні, як і «Привіт». Проте на вечорі в МДМ Максим Леонідов пройшовся по всьому сольному каталогу, нагадавши, що фактично для кожного покоління в останні 30 років у нього знайшлася пісня, яку хотілося крутити по колу та співати за кермом.
Символічно, що фінальним номером концерту став «Лист» із не найвдалішого альбому «Дика штучка» (2009). Назву цієї пісні глядачі найактивніше вигукували з місць, хоча на поверхневий погляд до «топ-5» хітів Леонідова-сонграйтера вона не входить. Однак лист музиканта до себе шістнадцятирічного свого часу зворушив дуже багатьох, включаючи і тих, для кого Леонідов довгі роки залишався «красенем з "Секрету"».
У концерті, звісно, знайшлося місце для творів із нового альбому «Сьоме небо», включаючи «Mon Amour» — пісню на мелодію ізраїльського композитора Ханана Бен Арі, з якою Леонідов несподівано повернувся до радіоефіру 2021 року. Тим, для кого пісня «Mon Amour» була сюрпризом, варто послухати альбоми Леонідова «Над» (2017) та «Сьоме небо» — хоча б для того, щоб оцінити його молодий кураж. Саме в текстах — кумедних, витончених, невипадкових, своїх чи старанно відібраних чужих — секрет ювіляра як автора пісень. Гарні мелодії пишуть багато хто, але вкласти рядки на кшталт «Кава наспіх, двері навстіж» або «Мені вже пора, а вам рано, що ж до нутра, так там рана» в англосаксонські пісенні розміри — це мало хто.
Серед нечисленних, але дорогих гостей були Іван Ургант (з піснею «Аріна-балерина»), перші пісенні досліди якого колись займався ювіляром, квартет «Необарди» з прозорим акустичним аранжуванням пісні «Пропливаючи над містом» та Андрій Макаревич, разом з яким герой вечора посміявся з того факту, що його нічим не нагородили на 60-річчя. Пан Макаревич вийшов у піджаку, з комічною густотою обвішаному нагородами, так що називати його хотілося, звичайно, «товаришем», а потім, скинувши піджак, виконав «Шпак» «Машини часу» в найпотужнішій реггі-версії. У блоці пісень «Секрета» до Максима Леонідова приєднався його компаньйон із біт-квартету Микола Фоменко. Деякі хіти брати по зброї та Hippoband виконали у чотири гітари. Творчої необхідності в цьому не було, беззмінний гітарист Hippoband Володимир Густов, здається, здатний взагалі всі гітарні питання вирішувати наодинці. Але задоволення від джему друзі отримали, можливо, навіть більше, ніж глядачі.
bbabo.Net