Росія (bbabo.net), - Легко на серці від пісні веселої - коли її грає Максим Дунаєвський. Легко, навіть якщо все не так, якщо все інакше, але Максим Ісаакович все ще за роялем, а ті, що зібралися навколо рояля, разом співають ці прекрасні пісні. У такому настрої і закінчилася в Будинку Ростових на Поварській презентація книги "Ісаак Дунаєвський. Червоний Моцарт", що вийшла щойно у видавництві "Молода гвардія".
Книга почалася в 1996 році, коли Мінченку, випускнику ГІТІСу, театральному колумністу і режисерові, який щойно випустив у Театрі Естради свою першу виставу, запропонували написати цю книгу про композитора - на противагу ненависті до радянського минулого, що панувала тоді в суспільстві. Дмитра звели з Євгеном Дунаєвським, старшим сином Ісаака Йосиповича, від розмов з яким до сторінок рукопису простяглися кілометри магнітофонних плівок спогадів, автора допустили до сімейних реліквій – майже під усіма фотографіями у книзі стоїть підпис "архів Євгена Дунаєвського".
- Ці люди викликали в мене захоплення, мені було дуже цікаво писати, - згадував на зустрічі Дмитро Мінченок. - Щоразу перед тим, як сідати за стіл, я сідав за фортепіано і підбирав "Пісню про веселий вітер" або "Летіть, голуби".
У результаті вийшла швидка, летюча, легко читається книга, в якій історичне дослідження перемежовується гарним художнім вигадуванням - про віру в романтизм, людей, з мрією про те, що талант може перемогти ідеологію.
- Діма не просто біограф, він складає Дунаєвського, - говорив головний гість вечора, молодший син "червоного Моцарта" композитор Максим Дунаєвський, який доповнив перше видання книги спогадами про тата, як про людину, а не лише музиканта. - Без любові до композитора та знання музики, не перейнявшись у музичне серце героя, таке було б не написати.
Дмитро і на презентації, більше схожій на моновиставу, складав Дунаєвського: граючи за всіх персонажів, розповідав історію про Автанділа, водія Дунаєвського, страшенно короткозорого і тому, що водив "емку" композитора за правилами їзди на тракторі. Максим Ісаакович тут же згадав, як він наслідував іншого батьківського шофера, Олександра Семеновича, "справжньому, у шкірянці, рукавичках" - ходив такою ж розлапистою ходою, так само спирався на капот... А ще батько одного разу посадив його в кабінеті і запустив на повну гучність "Порги і Бесс" Гершвіна зі словами, що хорошу музику потрібно слухати лише так.
П'єса Дмитра Мінченка "Червоний Моцарт" зараз у репертуарі МХАТ ім. Горького, а його нова версія може бути поставлена на одній із сцен Санкт-Петербурга: зрештою, Ісаак Дунаєвський був свого часу музичним керівником та головним диригентом Ленінградського мюзик-холу. Триває й спільна творча робота Максима Дунаєвського та Дмитра Мінченка: в архівах знайшлися лібрето Булгакова до опери "Рашель" та фрагменти музики до неї. А у найближчих планах - камерний спектакль-хепенінг "Подорож", ідея якого народилася прямо під час вечора
bbabo.Net