Будівництво нової атомної станції в Казахстані відкриє для «Росатому» вихід на величезний ринок електроенергії усієї Центральної Азії. Загальні витрати на проект в Інституті енергетики та фінансів оцінили близько $8-10 млрд. Сучасні енергоблоки дозволять Казахстану убезпечити південні регіони країни від перебоїв з подачею електроенергії. Для Росії будівництво цієї станції значно вигідніше за зведення турецької АЕС «Аккую», вважають експерти.

Атомний меморандум Москви та Нур-Султана

Під час переговорів у Москві президенти Росії та Казахстану Володимир Путін та Касим-Жомарт Токаєв обговорили співпрацю двох країн у галузі атомної енергетики. Одним із головних результатів ділової зустрічі стало підписання спільного меморандуму між казахстанським Міністерством енергетики та держкорпорацією «Росатом».

Угода передбачає обмін досвідом та підготовку казахстанських фахівців. Проте раніше Токаєв неодноразово заявляв, що наступним кроком у енергетичній взаємодії з Москвою може стати будівництво нової АЕС.

Оперативної відповіді на запит від "Росатому" отримати не вдалося.

Головний редактор аналітичного онлайн-журналу «Геоенергетика» Борис Марцинкевич наголосив на багатофакторності подальшого навчання казахстанських кадрів.

«З того моменту, як у республіці було закрито атомну електростанцію БМ-300, у країні поступово втратилася атомна школа.

Однак необхідна база залишилася — казахстанські колеги можуть багато чого навчитися у російських фахівців, починаючи від проектування енергоблоків і закінчуючи геологорозвідкою місцевості та технічним обслуговуванням атомних об'єктів», — пояснив аналітик.

У січні 2022 року Казахстан зіштовхнувся із проблемами в енергопостачанні південних районів країни. Це сталося під час локдауну, викликаного коротким замиканням на Сирдар'їнській ТЕС в Узбекистані. Дві центральноазіатські країни пов'язує загальна енергетична мережа, наслідком чого став вимушений відбір «тепла» Ташкентом у Нур-Султана.

Наприкінці минулого року екс-глава Міненерго Казахстану Магзум Мірзагалієв повідомив про можливі географічні точки будівництва майбутньої АЕС. Це селище Улкен в Алма-Атинській області та місто Курчатів у Східно-Казахстанській області. Мірзагалієв підкреслив, що остаточного рішення щодо вибору ділянки поки не прийнято.

Ціна та терміни будівництва

Як показує досвід будівництва АЕС у Білорусії, від початку робіт на майданчику до введення об'єкта в експлуатацію може пройти 8-10 років. Загальні витрати "Росатому" на зведення атомної станції з двома реакторами типу ВВЕР-1200 становитимуть приблизно $8-10 млрд, повідомили в Інституті енергетики та фінансів.

На думку Марцинкевича, зведення енергоблоків за російськими технологіями за сприятливих обставин може зайняти і вдвічі менше часу. Наприклад, нещодавно «Росатом» встановив рекорд будівництва АЕС у Китаї — трохи більше 4,5 року.

Президент фонду «Підстава» Олексій Анпілогов заявляв раніше про те, що середня вартість будівництва «Росатомом» одного енергоблоку АЕС становить приблизно $2-3 млрд. Марцінкевич зазначив, що західні аналоги коштують набагато дорожче. Як наочні приклади аналітик вказав на британську та фінську атомні станції «Хінклі-Пойнт Сі» та «Олкілуото».

«Велика Британія витратила на зведення двох реакторів £22 млрд. У цьому плані «Хінклі Пойнт» можна назвати без перебільшення найдорожчим об'єктом нерухомості в історії людства.

Англійці можуть пишатися, що така честь випала на їхню частку. Фінська АЕС коштувала вдвічі менше - €11 млрд, однак це все одно в рази менше за вартість російських проектів», - пояснив Марцинкевич.

Варіанти геолокації АЕС

Середньорічне виробництво АЕС досягає близько 18-19 млрд кВтг. Це може повністю закрити проблему виникнення блекаутів у південній енергозоні Казахстану. Найкращим вибором геолокації для майбутнього об'єкту стане Алма-Атинська область.

«Казахстанська енергосистема складається з трьох енергозон: Півночі, Півдня та Заходу, остання працює ізольовано. Енергозон Півночі профіцитна завдяки великим ТЕС, тоді як на Півдні вироблення покриває менше половини споживання. Дефіцит покривається за рахунок перетікання з Півночі. Однак ця схема, як показав січневий блекаут, може давати збої», - наголосили в Інституті енергетики та фінансів.

Марцинкевич серед можливих місць будівництва нової АЕС у Казахстані виділив Південний Схід країни. Це зумовлено насамперед технічними особливостями роботи станції.

«Реактори АЕС потребують охолодження. Тому майбутню станцію необхідно будувати в тих областях Казахстану, де є достатні водні ресурси. Оптимальним варіантом стало б місто Балхаш, поряд з яким розташоване однойменне найбільше водоймище країни. Альтернативою може бути Іртиш, але на півночі Казахстану з генерацією і так усе гаразд», - міркує аналітик.

Чи вирішить АЕС проблему дефіциту електроенергії

Вперше питання щодо будівництва Росією атомної електростанції (АЕС) у Казахстані було порушено у 2019 році на зустрічі президентів двох країн. Тоді Путін запропонував Токаєву технологічну допомогу для будівництва атомної станції в республіці за російським проектом. 2021-го двосторонні дискусії відновилися з новим імпульсом на тлі швидкого зростання електроспоживання та переходу казахстанської енергосистеми до дефіциту, розповіли в Інституті енергетики та фінансів.

Марцинкевич зазначив, що наразі країна не має достатньої кількості ліній електропередач, які б з'єднували Північ з Півднем.

«Наразі в об'єднаній енергосистемі залишилися Казахстан, Узбекистан та Таджикистан. Головною проблемою Центральної Азії є висихання великих рік. Душанбе раніше мав ГЕС на випадок перебоїв з електроенергією. Поступове омелення Аральського моря і скорочення льодовиків може призвести до того, що ООН визнає весь регіон вододефіцитним. У цьому випадку під ударом виявляться п'ять південних областей Казахстану», – пояснив Марцинкевич.

У цьому контексті, наголосив експерт, будівництво в республіці нової АЕС стало б ідеальним виходом із кризового енергетичного стану. Крім того, для Росії за такого розкладу відкриється вихід на величезний ринок споживачів Середньої Азії.

«70% електроенергії Афганістану - постачання з Узбекистану. Казахстан, у свою чергу, тісно пов'язаний з Ташкентом синхронізованою енергосистемою і відчуватиме дефіцит внутрішнього споживання найближчі п'ять років.

До того ж республіка зможе уникнути вугільної залежності, знизивши рівні вуглецевого сліду. Нова АЕС – багатопланова іграшка», – зазначив експерт.

При цьому він особливо наголосив на «Росатомі» прямого виходу на ринок кінцевих споживачів Казахстану. Подібного, зокрема, держкорпорації вдалося досягти у Туреччині на станції «Аккую». Проте енергопотенціал Центральної Азії набагато вищий за турецьку.

«Вихід на об'єднану енергосистему регіону відіграватиме ключову роль. Попит на електроенергію в Узбекистані щорічно зростає до 7%, у Казахстані цей показник також високий — в районі 5-7%. Це кратно вище за російські показники, на їхньому фоні ми просто черепахи», — підсумував Марцинкевич.

bbabo.Net