Прокладання газопроводу «Сила Сибіру — 2» через територію Монголії заощадить «Газпрому» мільйони доларів, вважають опитані експерти. Транзит через Іркутську область та Бурятію дозволить монополісту уникнути труднощів з високогірними районами Алтаю, а також прискорить соціальну газифікацію Східного Сибіру та Далекого Сходу. Проте не все так однозначно — новий маршрут може загрожувати екології Тункінської долини.

Новий маршрут

«Газпром» заздалегідь визначив трасу магістрального трубопроводу «Сила Сибіру – 2». Новий маршрут пройде через Іркутську область та три райони Бурятії. У міністерстві розвитку транспорту, енергетики та шляхового господарства республіки заявили, що при реалізації проекту буде розглянуто можливість соціальної газифікації місцевих домогосподарств мережним та зрідженим природним газом (ЗПГ).

Спочатку маршрут "Сили Сибіру - 2" передбачав прямий шлях від Алтаю до кордону з Китаєм. Цей варіант дозволяв обійти треті країни, наприклад Монголію.

Нова схема буде брати початок в Іркутській області, далі газ пройде з півночі на південь через міста Зима, Саянськ і Черемхово. Наступною ключовою точкою стане Тункінська долина, звідки паливо перенаправлять до кордону з Монголією. Після цього трубопровід згорне у бік Кяхтинського та Закам'янського районів Бурятії та перетне кордон з азіатською країною в районі міста Кяхта. На території Монголії паливо йтиме через продовження «Сили Сибіру – 2» – трубопроводу «Союз Схід», після чого газ дістанеться китайського кордону.

Газифікація Східного Сибіру та Далекого Сходу

Новий проект «Газпрому» вигідний не лише значним збільшенням паливних поставок до Китаю, а й прискоренням темпів газифікації віддалених регіонів Східного Сибіру та Далекого Сходу. Насамперед, це стосується жителів столиці Бурятії – Улан-Уде, а також важкодоступних селищ Іркутської області, наголосив старший експерт Інституту енергетики та фінансів Сергій Кондратьєв.

За його словами, для забезпечення енергобезпеки цих регіонів ідеально підійде газифікація за допомогою зрідженого газу (ЗПГ). Ще одним варіантом стане переведення великих вугільних теплоцентралей Бурятії – ТЕЦ-1 та ТЕЦ-2 – на газове паливо.

«Виходом стане будівництво міні ЗПГ-заводів виробничою потужністю 10-20 млн тонн. Це коштуватиме «Газпрому» кілька десятків мільйонів доларів. Але це все одно буде набагато дешевшим за будівництво великого ЗПГ-заводу у Владивостоці вартістю $5-6 млрд.

Проте соціальна газифікація далекосхідних регіонів все одно упиратиметься в економічну ефективність, додав Кондратьєв.

Ситуацію ускладнює той факт, що в Росії досі не вирішено питання із внутрішнім ціноутворенням, тому «Газпром» зараз не поспішає вкладатися у будівництво ЗПГ-заводів та терміналів на Далекому Сході.

Чи вдалий вибір Монголії як транзитера

Включення Монголії до транзитного маршруту російського газу до Китаю дозволить «Газпрому» найближчим десятиліттям наростити обсяги щорічних паливних обсягів з планованих 48 млрд кубів до 55-60 млрд. Проте Улан-Батору , схоже, вдалося торгувати щодо низькі ціни на газ для внутрішнього користування. Крім того, "Газпрому" надалі неминуче потрібно буде платити додаткові мільйони доларів за транзит через третю країну, наголосив Кондратьєв.

«Поки відбувався набір рідини у водосховищі ГЕС, регулювання рівнів річкових витоків послужило б причиною різкого зниження обсягів прісної води в російському озері. Це також призвело б до поступового омеління Ангари, що вже торкнулося багато сибірських міст», — пояснив Кондратьєв.

Водночас заступник генерального директора Інституту національної енергетики Олександр Фролов у розмові з закликом не перебільшувати втрати «Газпрому» від транзиту через Монголію.

«Включення Улан-Батора до нового маршруту дозволило «Газпрому» заощадити мільйони доларів. Попередній варіант передбачав досить протяжну гірську ділянку колії через Алтай. А прокладання труб через Монголію передбачає здебільшого рівнинну місцевість, вести будівництво на якій набагато простіше», — зазначив експерт.

Він додав, що щорічні газові потреби Монголії є відносно невеликими. Навіть якби контрактні паливні ціни були б високими, «Газпром» все одно не зміг би отримати вагомий виторгівлі з цією країною.

Як справи з екологічністю проекту

На новому маршруті «Газпром» ризикує зіткнутися не лише з економічними труднощами, а й з екологічними викликами. Справа в тому, що траса має на увазі прокладання обладнання через природоохоронну зону Тункінського національного парку, наголосив Кондратьєв.

За його словами, монополісту, з великою ймовірністю, доведеться вирубувати лісові масиви для укладання труб. Крім того, екологічну небезпеку для регіону також можуть становити витоки метану, які періодично виникають навіть на найсучасніших газопроводах.

«Я не виключав би можливого повторення прецеденту з нафтопроводом Східний Сибір — Тихий океан. Тоді в справу довелося втручатися Путіну, щоб перенести маршрут подалі від Байкалу.

Головну ж небезпеку Тункінської долині є різке збільшення викидів парникових газів. Тонна метану еквівалентна 20-25 тонн С02. Деякі екологи доводять цей коефіцієнт до 100-кратної різниці», - повідомив експерт.

Водночас у Фролова оптимістичніший погляд на екологічну загрозу трубопроводу «Сила Сибіру – 2». На його думку, «Газпром» має достатні технології, щоб максимально убезпечити життя червонокнижних тварин. Як наочний приклад він навів уже реалізований трубопровід Джубга - Лазаревське - Сочі, який був збудований до зимової Олімпіади 2014 року.

«У прибережній зоні не можна було прокладати трубу. У результаті "Газпром" здійснив похило-спрямоване буріння, проклавши обладнання під природоохоронною зоною. За такого розкладу зовсім необов'язково вирубувати ліси в Тункінській долини. Та й ті ж компресорні станції за високої потужності можна ставити не через 100-150 км, а через 500 км», — наголосив він.

При цьому Фролов зазначив мінімальні ризики витоку метану на маршруті «Сили Сибіру — 2»: на таких сучасних об'єктах проводитимуться регулярні перевірки за допомогою внутрішньої спектроскопії, а міцні шви трубопроводу зміцнюють роботи.

«Той самий «Північний потік» вже експлуатується понад 10 років. Якби євро-екологи виявили хоч найдрібніший витік, вони б підняли такий шум... Натомість вони ще до будівництва СП-1 знайшли на дні Балтики кораблик із вантажем бойових отруйних речовин, що затонув ще у Першу світову війну. Скільки там ще таких корабликів лежить — страшно уявити… На цьому фоні говорити про еко-шкоду трубопроводу просто смішно», — підсумував Фролов.

bbabo.Net