Росія (bbabo.net), - Світова економіка переживає, м'яко кажучи, незвичайний період: такої високої інфляції в розвинених країнах не було вже сорок років. Якщо раніше світові центробанки відповідали на ціновий шок підвищенням відсоткових ставок, то поки що вони, як і раніше, тримають їх на історично мінімальних рівнях. Унікальність ситуації полягає в тому, що центробанки розвинених економік, які звикли турбуватися про надто низьку інфляцію, виявилися зовсім не готовими до сталого зростання цін.
Майже рік ключові центробанки світу вважали, що мають справу з тимчасовим стрибком інфляції внаслідок пандемічної кризи, яка незабаром "розсмокчеться" сама собою. Але час минав, а замість очікуваного уповільнення інфляції вона розкручується дедалі більше поширюється на економіку. У США річна інфляція становить близько 7,5%, у єврозоні та Великій Британії - вище 5% при цільових рівнях 2%. Така інфляція там не спостерігалася із 1970-1980-х років.
У цілому нині різке зростання інфляції у розвинених економіках відбувається вперше.
США у свою післявоєнну історію переживали кілька періодів високої інфляції. У різні періоди вони були викликані різними причинами: як збоями в логістиці, і зростанням цін на нафту та інші товари, перегріванням економіки. Поточне зростання світових цін нагадує перші роки після Другої світової війни, коли інфляція в США прискорювалася через перебої в ланцюжках поставок. "Зараз збої в ланцюзі поставок теж стали однією з основних причин прискорення світових цін, з тією різницею, що в 1940-і роки ці збої були викликані переключенням економіки на виробництво військових товарів, а в наш час вони пов'язані з коронакризовими обмеженнями", - каже старший аналітик Центру економічного прогнозування Газпромбанку Євген Гранкін.
Одна з основних причин зростання світової інфляції – безпрецедентні масштаби антикризових стимулюючих заходів у розвинених економіках після пандемії, зазначає керівник відділу макроекономічного аналізу ФГ "ФІНАМ" Ольга Біленька. Федеральна резервна система (ФРС) США та Європейський центробанк (ЄЦБ) за два роки збільшили свої баланси вдвічі. Нульові або негативні відсоткові ставки, активні програми кількісного пом'якшення застосовувалися центробанками і раніше з 2008 року (і фактично не припинялися) і збільшували ціни сировинних та фінансових активів, але не призводили до розгону інфляції в реальному секторі.
Але цього разу збіглося багато факторів. Понад 13 трлн доларів у світі було спрямовано на фіскальні стимули, у тому числі прямі виплати населенню – а ці гроші вже спрямовувалися безпосередньо на споживання. "Через пандемію, локдауни, обмеження мобільності, переходи в роботі, освіту та споживання в онлайн структура споживання зрушила від послуг до товарів тривалого користування, значно зріс попит на комп'ютери та телекомунікаційне обладнання. З іншого боку, епідемія та локдауни призвели до порушення сформованих глобальних виробничо-транспортних ланцюжків, дефіциту робочих рук. Так склалася ситуація, коли виробництво напівпровідників у світі минулого року збільшилося на 25%, а при цьому одночасно відзначається спад виробництва автомобілів та нездатність Apple задовольнити попит на гаджети через горезвісний дефіцит чіпів", – розповідає Біленька.
Звичайно, дефіцит товару на ринку може бути вигідним тим, хто може скористатися зростанням цін, компенсувавши цим зниження фізичних обсягів продажу. Але проблема дефіциту не може бути швидко вирішена, тому що, по-перше, у деяких секторах (наприклад, мікроелектроніка) виробничі потужності зазвичай "контрактуються" на певний термін, і існує певний вимушений час очікування, каже Ґранкін. "По-друге, країни досі періодично посилюють карантинні заходи, тому продовжують виникати нові порушення ланцюгів поставок", - вказує експерт.
Майже рік світові центробанки вважали, що інфляційний стрибок "розсмокчеться" сам собою
Центробанки довго ставилися до інфляції надто благодушно. Але нещодавно глава ФРС США Джером Пауелл заявив, що зараз економічна ситуація та інфляція в США дають підстави скорочувати надлишкові грошові стимули значно швидше, ніж ФРС це робила за попередній період нормалізації монетарної політики (у 2015-2018 роках). ФРС у березні повністю згорне програму кількісного пом'якшення та почне підвищення ставок, причому не виключено, що вперше з 2000 року перший крок підвищення може становити відразу 0,5 процентного пункту (зараз базова ставка ФРС де-факто нульова: 0-0,25%) . До того ж, після початку підвищення ставки може бути розпочато процес скорочення балансу ФРС.
ЄЦБ у березні повністю завершить антикризову програму, що призведе до поступового скорочення обсягу активів, що викуповуються ним у рамках програм кількісного пом'якшення. "Ризик полягає в тому, що в умовах перегрітих цін ринкових активів і рекордного боргового навантаження держав і корпорацій після пандемії швидке посилення фінансових умов з боку ФРС може призвести до обвалу фінансових ринків, спровокувати кризи в "слабких ланках" світової економіки та збільшити ризики рецесії в США – у цьому випадку ФРС доведеться коригувати політику”, – розповідає Біленька.
За її словами, якщо помірна інфляція сприяє зростанню схильності до споживання та економічному зростанню, то висока інфляція з часом призводить до зниження купівельної спроможності та може спричинити рецесію. Те саме стосується і здатності інфляції "розмивати" високий рівень держборгу - доти, доки уряд може фінансувати бюджетні дефіцити, залучаючи запозичення за негативними реальними ставками, інфляція начебто вигідна. "Але водночас висока інфляція веде і до уповільнення економічного зростання, падіння реальних доходів, зростання соціального невдоволення", - наголошує Гранкін.
bbabo.Net