Президент Саїд стикається з важким завданням, намагаючись збалансувати умови міжнародних кредиторів і потреби тунісців.

Туніс і Міжнародний валютний фонд ведуть попередні переговори з прицілом на потенційну багатомільярдну угоду про порятунок економіки, що страждає від рецесії, державного боргу, інфляції та безробіття.

Північноафриканська країна в понеділок розпочала переговори з кризовим кредитором із Вашингтона, округ Колумбія, який закликав до «глибоких реформ» і скорочення державних витрат.

Але багато тунісців, які вже намагаються звести кінці з кінцями, побоюються, що угода, яка передбачає болючі реформи, може призвести до значно гіршого становища.

Чому Туніс шукає нову позику?

Тунісці пережили десятиліття економічної стагнації після повстання, яке скинуло багаторічного правителя Зіна Ель-Абідіна Бен Алі на початку 2011 року.

Дві попередні кредитні угоди МВФ на суму $1,7 млрд у 2013 році та $2,8 млрд у 2016 році мало що зробили для виправлення державних фінансів країни.

Згідно з офіційними даними, пандемія коронавірусу ще більше стиснула економіку з глибокою рецесією, яка призвела до банкрутства або виходу з країни 80 000 малих і середніх компаній з початку 2020 року.

За той же період безробіття зросло з 15,1 до 18,4 відсотка, а інфляція зруйнувала купівельну спроможність людей.

Після революції валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення впав на п’яту частину. Але економіст Еззедин Сайдан сказав, що найбільшою проблемою Тунісу є його зростаючий державний борг.

«Державний борг знаходиться на безпрецедентному рівні, понад 100 відсотків валового внутрішнього продукту», – сказав він агентству AFP.

Західний дипломат у Тунісі повідомив AFP на умовах анонімності, що Туніс позичає для виплати зарплат в державному секторі.

Це зважило на авторитет Тунісу як міжнародного позичальника, сказав Сайдан.

Рейтингове агентство Moody's у жовтні знизило туніський борг до Caa1 з B3, попередивши, що країна може скотитися до дефолту.

"Туніс неминуче повинен буде пройти через МВФ, щоб відновити частину свого авторитету, щоб мобілізувати ресурси з-за кордону", - додав Сайдан.

Чого, ймовірно, буде вимагати МВФ?

МВФ публічно висловив стурбованість дефіцитом бюджету Тунісу і, зокрема, платою за оплату праці в державному секторі.

«Це економіка, яка потребує дуже глибоких структурних реформ, особливо для покращення бізнес-середовища», — сказав агентству AFP минулого місяця представник кредитора в Тунісі Джером Вашер.

МВФ, який має досвід вимагати болісних скорочень державних витрат, імовірно, обумовить надання кредиту скороченням фонду оплати праці в штаті, який, за словами Вахера, є одним із найвищих у світі щодо розміру економіки.

Крім того, у великих державних компаніях Тунісу працює щонайменше 150 000 людей за рахунок платників податків – гроші, за словами МВФ, можуть фінансувати освіту, охорону здоров’я та інфраструктуру.

Кредитор, ймовірно, також вимагатиме припинення субсидій на енергію, а деякі кошти натомість будуть розподілені безпосередньо найбіднішим сім’ям у вигляді готівки.

Які основні перешкоди для угоди?

Владі буде важко продати туніську громадськість, щоб скоротити державні витрати.

Президент Каїс Саїд, який у липні минулого року звільнив уряд і захопив широкі повноваження, мав широку підтримку – і зберіг певну – своїх зусиль з «очистки» нефункціональної та корумпованої системи, яка сталася після повстання 2011 року.

Але Ромдхане Бен Амор з Туніського форуму економічних і соціальних прав попередив, що «жоден політичний актор не може обійтися без субсидій».

Він сказав, що багато субсидованих товарів, таких як олія, стає все важче знайти, а державні послуги, зокрема охорона здоров’я та освіта, вже застаріли.

«Ви кажете мені, що рішення полягає в тому, щоб скоротити ще більше», — запитав він.

Очікується, що потужна конфедерація профспілок Тунісу UGTT, яка має довгу історію опору зовнішньому втручанню, буде жорстко протистояти зусиллям МВФ запровадити жорстку економію.

Моніка Маркс, експерт з Тунісу з Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі, сказала, що Саїд зіткнеться з жорстким балансуванням.

«З одного боку, він повинен заспокоїти UGTT, уникаючи політики жорсткої економії, яку підтримує МВФ, як-от скорочення субсидій та найму або заморожування зарплат», – сказала вона.

«З іншого боку, якщо він відмовиться грати з МВФ, Туніс може не отримати позику – і може впасти ще більш круту скелю, ніж вона вже впала у фінансовому плані».

Але вона попередила: «Сайеду не вистачає жодної видимості економічного плану».

bbabo.Net