Економіка і бізнес Новини

«Уповільнення розселення не буде»

Гендиректор Фонду сприяння реформуванню ЖКГ (Фонд ЖКГ) Костянтин Ціцін в інтерв'ю розповів про хід приєднання до нового Фонду розвитку територій та про те, як виконується програма розселення аварійного житла.

Роздрібні продажі Молдови в першому півріччі зросли на 0,6% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року

— З 2022 року набув чинності закон про створення Фонду розвитку територій на базі Фонду захисту прав пайовиків, до якого буде приєднано і Фонд ЖКГ. Як триває робота з об'єднання, коли вона завершиться?

— Процес справді розпочався — до кінця березня мають бути сформовані органи управління Фонду розвитку територій. Після цього розпочнеться цілеспрямована робота зі злиття двох фондів. Але я хочу одразу попередити, що вони як працювали, так і працюють. Завдання нових органів управління полягатиме в тому, щоб не допустити збоїв під час об'єднання, тому що вони можуть бути досить чутливими як для процесу переселення з аварійного житла, так і для захисту прав пайовиків.

- Навіщо знадобилося об'єднання? Раніше висловлювалися побоювання, що ця конструкція неробоча, чи залишилися вони?

— Якби залишилися, то закон не ухвалили б. Нічого поганого в такому об'єднанні я не бачу, хоча й досі вважаю, що форма держкорпорації для вирішення подібних завдань є найбільш оптимальною. Але життя йде, можливо, форма публічно-правової компанії виявиться ще ефективнішою. Майбутнє покаже. Навіщо знадобилося таке об'єднання? Будь-яка форма організації процесу періодично потребує оновлення. Фонд ЖКГ працює вже 15 років — спочатку його діяльність була розрахована на чотири роки, але після цього неодноразово продовжувалась. Ставилися й нові завдання — нагадаю, що Фонд ЖКГ розпочинав свою роботу з капітального ремонту. Програма розселення аварійного житла була тоді другорядною, а тепер вийшла на перший план.

— Чи можна підбити підсумки діяльності Фонду ЖКГ — які практики слід перенести до нового фонду, а які переглянути?

— Перше завдання, яке буде перенесено до Фонду розвитку територій, — це, звичайно, переселення громадян з аварійного житла. Російська програма - єдина у світі, за кордоном кожен власник сам за все відповідає. У нас же держава підставляє плече громадянам, адже деякі таке житло є єдиною власністю.

Програма капремонту працює досить самостійно, але це серйозна тема, якою, сподіваюся, Фонд розвитку територій також займеться. Ми бачимо, що зараз необхідно зробити так, щоб вона «задихала» по-іншому, наприклад, вводити систему грантів за правильний, якісний та відповідальний капремонт, проведений насамперед із ініціативи власників.

— Нагромадилися величезні рештки внесків на рахунках. Чи допоможе це?

Залишки пов'язані з неправильним адмініструванням — часто, коли починається рік, лише деякі фонди капремонту починають контрактуватися. Через війну укладання договорів проведення капремонту може тривати навіть до серпня. Коли у такому разі робити капремонт? Ми всіх операторів закликаємо до 1 жовтня укладати контракти вже наступного року. Це буде правильно, адже збирання внесків відоме — багато хто пророкував їй провал, але він виявився дуже гарним, майже 97%. Роботи за контрактами мають закінчуватися до 1 листопада, щоб до початку опалювального сезону будинок був уже відремонтований, адже буває, коли дах розкриють, вже й сніг пішов. Звісно, ​​трапляються й несумлінні підрядники, і з цим треба боротися. Наприклад, можна створити реєстр підрядників, що працюють у сфері капремонту, та запустити систему відгуків про капремонт.

Ще один важливий напрямок – питання енергозбереження. Сьогодні є таке упередження, що енергоефективність це дуже дорого. Але це було дорого, коли ми не мали цих технологій і їх доводилося закуповувати за кордоном — сьогодні всі енергозберігаючі технології в країні є, треба тільки знати, як і де їх треба застосовувати. Більше того, за нашими підрахунками, на 10 руб., Вкладених в енергозбереження, щорічно повертається 2-3 руб. Тобто, ці вкладення повністю окупаються за кілька років, а громадяни можуть економити в окремих випадках до 40% платежів за комунальні послуги.

— Але таких будинків у Росії дуже мало.— Я бачу прогрес — уже збудовано близько 1000 будинків. До того ж, будівництво таких будинків дає друге дихання містам. Приклад тому – міський округ Жатай у Якутії. Температуру ви уявляєте — влітку плюс 40 градусів, взимку — до мінус 40–50. Там збудували 11 енергоефективних будинків, два дитячі садки та школу перевели на енергозберігаючі технології — плюс застосовуються відновлювані джерела енергії, наприклад сонячні батареї. Резервне джерело, звичайно, існує, але, як мені розповідав голова району, за зиму його включають двічі-тричі. Міський округ був звичайнісіньким, але сьогодні він справді отримав друге життя — підприємства відновили роботу, багато хто переїжджає туди з Якутська.

У цій сфері дуже важливу роль відіграє просвітництво — ми розуміємо, що вести цю роботу треба з дитячого віку. Якщо зі школи закладатимуться знання про те, як економія ресурсів дозволить жити краще, ми матимемо ефект — але не раніше ніж через десять років. І ми маємо пропозицію — щоб усі будівлі, які будуються за рахунок бюджетних коштів, були енергоефективними. Насамперед це службове житло та будинки, які будуються для розселення людей з аварійного фонду.

— Вже відомо, що програма переселення реалізується з випередженням графіка — що пов'язано, зокрема, з перекиданням коштів з бюджетів 2022-го та наступних років. Чи немає ризиків, що в останні роки буде дефіцит фінансування?

— Ні, оскільки кожен регіон має свої ліміти — і частина цих коштів, передбачених для використання в наступні періоди, переноситься на більш ранні терміни, запускаючи, таким чином, будівництво швидше. За рахунок цього суб'єкти РФ закінчують програму раніше – президент поставив завдання спробувати завершити її до кінця 2023 року. Це досить складне завдання, але здебільшого воно буде виконане, хоча треба сказати, що деякі регіони з великими обсягами аварійного фонду «хвостиком» перейдуть на 2024 рік. За нашою оцінкою, їх шість: Якутія, Пермський край, Архангельська, Самарська, Свердловська та Кемеровська області. Ще чотири регіони (Тива, Єврейська автономна область, Ленінградська та Омська області) зараз спостерігаються низькі темпи реалізації програм переселення, і тому у них також є ризик «переходу» в 2024 рік.

— Про які суми йдеться?

— Який прогноз на цей рік щодо розселення аварійного житла? Чи варто очікувати уповільнення темпів через зростання цін?

— Ми, звичайно, бачимо, що треба міняти підходи. Коли ми розпочинали реалізацію програми, муніципального аварійного житла було більше ніж приватного. Зараз ці пропорції починають змінюватися, оскільки більшу частину старого житла вже розселили, і тепереходимо до будинків, де квартири переважно приватизовані. Програма розвиватиметься насамперед у частині залучення позабюджетних джерел. До речі, у рамках нової програми розселення житла, до якої приступають уже сім регіонів, передбачається досить добрий рівень приватних вкладень близько 30–40%.Міняти підхід нам дозволяє механізм комплексного розвитку територій, КРТ. У таких проектах обсяги збудованого житла можуть у 20 разів перевищувати обсяги розселеного. Фонд ЖКГ у рамках КРТ може фінансувати 25% вартості переселення — гадаю, це дуже хороша підмога та водночас значна економія бюджетних коштів. Із цього ми починаємо. Надалі можна розглянути можливість використання пільгової іпотеки для мешканців аварійних будинків. Зараз можливу ставку навіть називати не буду, оскільки показник досить волатильний, але такий підхід ми опрацьовуємо. Поєднання таких заходів дозволить суттєво скоротити бюджетні кошти.

— Із 2009 року діє саморегулювання у будівельній галузі. Чи враховується цей фактор? Адже аварійним буває і житло, побудоване нещодавно.

— Проблем із новим житлом, яке визнано аварійним, не так багато — вони були, коли ми розпочинали програму, але такі ситуації закривалися силами регіональних бюджетів. Наразі кількість звернень з таких приводів зменшилася приблизно вдесятеро. Але хочу сказати, що з того часу змінилася і система визнання житла аварійним — з 1 березня набирає чинності закон, що передбачає внесення повідомлень про те, що будинок аварійний, до Росреєстру. Раніше цього не було, будинок визнавався аварійним муніципалітетом — при цьому ми бачили, що у багатьох випадках немає висновків спеціалізованих організацій. Тепер такий висновок буде обов'язковим.

Що ж до саморегулювання — нагадаю, що будь-який забудовник має гарантійний термін: п'ять років. Подальший зміст уже лягає на наші з вами плечі. Я сумніваюся, що на забудовників і СРО можна якось впливати, якби була система життєвого циклу будівлі після гарантійного терміну, тоді можна було б подумати з цього приводу.

— Чи є спосіб зупинити приріст аварійного житла? Капремонт, КРТ – що ще?

- Це основні способи. Крім того, ми пропонували дати громадянам можливість вибору — переїхати з аварійного житла до багатоквартирного будинку або до індивідуального. Багато губернаторів просили, оскільки в деяких селищах немає сенсу зводити багатоквартирні будинки. Тепер у рамках нової програми можуть будуватися й індивідуальні будинки — щойно це запрацює на практиці такого приросту аварійного житла вже не буде.

— Чи не буде це дорожчим?

— Ми наполягаємо на тому, щоби це були індустріальні будинки — не котеджі, а зрозумілі, прораховані проекти. Звичайно, при будівництві індивідуальних будинків виникають додаткові витрати, наприклад, пов'язані з підведенням комунальної інфраструктури. Їх доведеться компенсувати у рамках програми.

— Зараз у законодавстві немає поняття старого житла, нещодавно з'явилося лише поняття «житло обмеженої працездатності». Про обсяги говорити поки що рано — ми збираємо реєстр житла зі зносом понад 70% і, гадаю, за цей рік зрозуміємо масштаб лиха. Після цього вже можна буде відпрацьовувати критерії ветхості та способи вирішення цієї проблеми — у якихось випадках воно може реконструюватись, в інших — розселятися.

— Така проблема і в комунальній інфраструктурі — який нині рівень зносу мереж? Чи він збільшився за останні роки?

- Відразу скажу: точних цифр немає. Зараз необхідно зібрати дані від регіонів, коли ми це зробимо, можна буде точно оцінити рівень зносу. Але за будь-яких цифр — 50%, 60% або 20% — мережі однозначно необхідно модернізувати, оскільки їх знос гальмує житлове будівництво. У Фонді ЖКГ і раніше діяла програма модернізації — вона була незначною, але ми відпрацьовували нові підходи. Наприклад, стояло завдання залучення до проектів модернізації комунальної інфраструктури якнайбільше приватних інвестицій — у результаті їхня частка зараз становить близько 30%.

«Уповільнення розселення не буде»