Регіональне всеосяжне економічне партнерство, яке набуло чинності минулого тижня, стимулюватиме економічне зростання в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, оскільки воно відкриває ринки та протидіє протекціонізму, вважають експерти.
RCEP, що складається з 15 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, утворює найбільшу у світі зону вільної торгівлі. До її складу входять 10 членів Асоціації держав Південно-Східної Азії, а також Китай, Японія, Республіка Корея, Австралія та Нова Зеландія.
За словами спостерігачів, угода охоплює близько 30 відсотків населення світу, а також його валовий внутрішній продукт та обсяги торгівлі, що дає початок більшій економічній інтеграції між країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону та знаменує собою перемогу багатосторонності та вільної торгівлі.
«Це відіграє певну роль у створенні певної міри впевненості в тому, що торговельна інтеграція — принаймні в помірних умовах — триватиме», — сказав Ману Бхаскаран, виконавчий директор Centennial Asia Advisors, аналітичного центру в Сінгапурі. «В епоху зростаючого протекціонізму та політики, спрямованої всередину, це вітається».
Френсіс Чуа, голова-засновник Міжнародної торгової палати на Філіппінах, сказав, що RCEP, як очікується, зміцнить позиції членів АСЕАН у більшій групі, побудованій на «сучасній, всеосяжній, якісній та взаємовигідній угоді про економічне партнерство».
До регіонального блоку входять Індонезія, Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Малайзія, В'єтнам, Бруней, Камбоджа, М'янма та Лаос; деякі члени АСЕАН ще не ратифікували пакт.
У онлайн-доповіді Секретаріат АСЕАН зазначив, що набуття чинності RCEP «є проявом рішучості регіону зберегти ринки відкритими; посилити регіональну економічну інтеграцію; підтримувати відкриту, вільну, чесну, інклюзивну та засновану на правилах багатосторонню систему торгівлі; і, зрештою, зробити внесок у глобальні зусилля з відновлення після пандемії».
«Секретаріат АСЕАН залишається відданим підтримці процесу RCEP у забезпеченні його ефективного та ефективного впровадження», – йдеться у звіті.
Чуа сказав, що пакт забезпечить відкриття ринків і зміцнить ланцюги поставок і, таким чином, підтримає економічне відновлення. Окрім вимоги від торгових партнерів знижувати тарифи, за його словами, RCEP посилить гармонізацію нетарифних заходів, таких як стандарти продуктів щодо безпечності харчових продуктів, вимоги до упаковки та маркування.
Санджай Матур, головний економіст Південно-Східної Азії та Індії в ANZ Bank, процитував величезну економіку Китаю та те, як вона буде служити «головним ринком» для всіх членів RCEP.
Учасники пакту «тепер отримають доступ до другої за величиною економіки світу, тож це величезний крок вперед», — сказав він.
Бхаскаран сказав, що Китай, як провідна країна в Азії, може підштовхнути членів RCEP до «ширшої та глибокої інтеграції» в регіоні.
У той же час деякі аналітики відзначають, що обіцянка RCEP щодо вільної торгівлі та її численні переваги потребують часу, оскільки зниження тарифів відбуватиметься поступово протягом наступних 20 років.
Можливості працевлаштування
Економісти Азіатського банку розвитку підрахували, що до 2030 року торгова угода збільшить дохід економік країн-учасниць на 0,6 відсотка і створить 2,8 мільйона робочих місць. Вони також бачать зростання інвестицій усередині RCEP. Це пов’язано з тим, що пакт забороняє вимоги до продуктивності, як-от певний відсоток внутрішнього контенту або передачу технологій, які надаються інвесторам як умови доступу до ринку.
RCEP зараз впроваджується в Австралії, Брунеї, Камбоджі, Китаї, Японії, Лаосі, Новій Зеландії, Сінгапурі, Таїланді та В’єтнамі. Він набуде чинності в РК 1 лютого. Комісія парламенту Індонезії, яка контролює торгівлю, дала пакту зелене світло, але потрібна повна ратифікація законодавчим органом.
Джозуа Пардеде, галузевий та регіональний аналітик Permata Bank, що базується в Джакарті, сказав, що RCEP прискорить вступ менших індонезійських підприємств у глобальний ланцюг створення вартості, але ці підприємства також стикаються з конкуренцією з боку імпорту, оскільки вони значною мірою залежать від внутрішніх ринків.
Пардеде сказав, що в принципі будь-які торгові угоди, особливо великі, такі як RCEP, мають потенціал для збільшення цінності торгівлі та залучення інвестицій у країни-члени через зменшення торговельних бар'єрів.
Данило Фаусто, президент Філіппінської сільськогосподарської та продовольчої палати, має певні занепокоєння щодо сільськогосподарського сектору своєї країни, яка ще не ратифікувала пакт.
Хоча він вважає, що торговий пакт відкриє ринки для філіппінської продукції, Філіппіни також повинні дозволити більше імпорту – ризикована пропозиція для сільськогосподарського сектору країни.
Він зазначає, що на відміну від своїх колег у деяких інших країнах, філіппінські фермери не користуються великими державними субсидіями, величезними ділянками землі чи широким доступом до кредитів. Це вже давно є проблемою для тих, хто займається сільським господарством, оскільки цей сектор не був серед пріоритетів уряду, сказав Фаусто.
bbabo.Net