На початку Нового, 2022 року ми вирішили з'ясувати, яким він бачиться політологам. Зрозуміло, що ніхто з них традиційно не бажає виступати в ролі оракулів, а тому ми запитували у них не що буде, а які цілком очевидні події або тренди можуть стати визначальними для внутрішньої політики та політичної ситуації навколо Росії наступного року.

Борис Межуєв, політолог:

- Найголовніше, це переговори зі США та НАТО, які стосуються зовнішньої політики, але безумовно впливатимуть і на внутрішню політику також: це стосуватиметься України, гарантій безпеки (для Росії – авт.) тощо.

Друга важлива подія, вона все зараз визначає, це питання про припинення пандемії: чи є «Омікрон» якоюсь новою хвилею пандемії, чи це її фінальний акт, якою буде смертність, чи з'явиться необхідність більшого жорсткості (антикоподібних заходів – авт.) тощо. Це питання тривалий час не відігравало великої ролі у внутрішній політиці Росії, але на путінській прес-конференції наприкінці минулого року стало зрозуміло, що це вже вийшло на найвищий рівень: протести якоїсь частини населення, політичних сил, у тому числі й проти обмежувальних заходів, пов'язаних із пандемією.

Третє це питання інфляції, підвищення цін, світової кон'юнктури цін насамперед на продовольство. Четверте питання – це, безумовно, енергетичні ціни, вся енергетична ситуація.

Про інші важливі обставини важко сказати. Вочевидь, що трохи завмерло партійне життя (у Росії - авт.). Вона є, але ... «Нові люди» виявляють тільки своє обличчя. Зрозуміло, що основне політичне життя не стосується партій.

Костянтин Калачов, керівник «Політичної експертної групи»:

-В якості відправної точки позначений Женевський договір. Хоча я не сподіваюся, що там станеться якесь перезавантаження відносин із США та НАТО. З урахуванням того, що було сказано, зрозуміло, що у відносинах із США та колективним Заходом багато що визначає їхня реакція на вимоги Росії про гарантії безпеки. Але оскільки ця історія навряд чи закінчиться якимось проривом, то чекатимемо концепції обложеної фортеці, в якій ми всі знаходимося, а отже, чекати якоїсь демократизації в країні, або нейтралізації не доводиться.

Більше того, цілком очевидно, що якраз на прес-конференції президента була критика на адресу КПРФ, пов'язана з позицією партії щодо вакцинації та куар-кодування, зрозуміло, що КПРФ залишиться під тиском.

Цього року виборів буде небагато. Напевно ключові та найпомітніші – муніципальні в Москві. Але тут тиск на КПРФ може дати зворотний ефект, зміцнити позицію КПРФ, вона може стати вигодонабувачем, бо виглядає тут як головна опозиційна партія та бенефіціар протестного голосування.

Ну і щодо довгострокового планування, про яке говорив президент. З образом майбутнього, на мою думку, велика проблема. І наступний рік може бути присвячений пошуку або просуванню образу реального майбутнього, в який можна повірити, що поверне людям оптимізм, розгублений за часів пандемії.

І знову-таки хотілося б вірити, що пандемія цього року закінчиться, адже вона впливає буквально на все. Адже, наприклад, приводом для запровадження триденного та електронного голосування ми мали пандемію. При цьому важливо розуміти, що люди вже не так вірять у цінність стабільності, оскільки декому вже втрачати нічого, і запит на зміни так чи інакше зростає. Питання у тому, як влада відповідатиме на цей запит. Солов'я байками не годують. Скільки грошей вкладено у піднесення добробуту це цікаво, але людей цікавить, скільки грошей у їхніх гаманцях та які ціни у магазинах.

Сергій Марков, директор Інституту політичних досліджень:

- Рішучі дії Росії щодо забезпечення своєї безпеки за напрямом України. Це буде головна подія, яка визначить багато в чому подальшу долю. Це подія масштабу того, що сталося у 2014 році. Найімовірніше, що Росія визнає ДНР і ЛНР і введе туди свої війська як гарантію забезпечення безпеки. Чи визнає вона ДНР та ЛНР за варіантом Абхазії та Південної Осетії, або за варіантом Криму – тобто визнання, а через кілька днів прийняття до складу Росії, чи визнає їх у нинішніх кордонах, чи у межах нинішніх Донецької та Луганської областей? Але для цього необхідно буде розгромити угруповання ЗСУ. Але це зовсім інші події.

Або це буде лише ДНР та ЛНР, або буде ще деблоковано Північно-Кримський канал, що є досить логічним: якщо розгромити угруповання ЗСУ, чому не провести деблокаду Криму. Якщо буде взято контроль не лише над Маріуполем, а й над Херсоном, тоді постає питання, чому не взяти контроль над усім узбережжям (українським – авт.) Чорного моря і не вийти на Придністров'я, щоб вирішити цю проблему. І значить, Одеса йде до Росії так чи інакше. А якщо йде Одеса, то чому тоді залишати Харків? У якому якщо буде вільний референдум, 80% проголосують за возз'єднання з Росією.

Наскільки сильно будуть використані збройні сили, наскільки сильно Захід буде включений, наскільки сильними будуть санкції, це головні події, які визначать подальшу долю Росії. Відсутність жорстких дій після такого ультиматуму, який Путін пред'явив, теж матиме серйозні наслідки.

Вплив виборів та партійних процесів на 2-3 порядки менший. Сучасна російська партійна система функціонує нормально, невелика частина опозиції фіксована у межах зовсім не радикальних партій КПРФ, СР, ЛДПР. Там відбуватимуться події. По-перше, ведеться атака на КПРФ – виник конфлікт із керівництвом партії. Крім того, створено партію нового типу – «Нові люди». Це-партія-кіборг, штучна освіта. Тепер за варіантом такого кіборга, поєднання цифрових технологій та живих людей намагатимуться переформатувати й інші партії. Зараз явно відбувається переформатування СР, туди запроваджено нову групу, в основному політтехнологів, за допомогою яких це буде зроблено. Те саме ЛДПР, у них з відходом Лебедєва спробують скористатися моментом. Плюс КПРФ теж переформатуватиметься. Ці процеси будуть дуже активними. Наскільки вдасться, я не знаю.

bbabo.Net