Саудівська Аравія (bbabo.net), - Еман Квота, родом із Джидди, написала «Наречена моря», щоб дослідити проблеми двокультурної ідентичності, сімейні драми та суспільний тиск, який вона переживала

Не знайшовши жодної історії про проблеми ідентичності, суспільний тиск і сімейні драми, з якими вона була знайома, вона вирішила написати її сама.

Минали десятиліття, поки вона писала, переписувала і обдумувала кожен чернетку. У 2020 році вона нарешті завершила свій дебютний роман «Наречена моря» — книгу, яку вона завжди хотіла прочитати. Назва, яку вона обрала, — це прізвисько міста Джидда, що перекладається арабською як «русалка».

«Я написала роман, який максимально саудівсько-американський, — сказала вона bbabo.net. «Моя книга про міських саудівців у Джидді. Це настільки специфічно, і є так багато інших саудівських переживань, я не хочу, щоб люди думали, що я намагаюся представляти всіх саудівців».

Історія, яка починається в 1970-х роках, є сімейною сагою, що охоплює чотири десятиліття і два континенти. Це багатовимірна історія кохання, розгорнута на особливому, постійно діючому політичному тлі, який є глибоким і таємничим, як каламутне море.

Молода пара з Саудівської Аравії, яка є двоюрідними сестрами, одружується і переїжджає вчитися в Клівленд, штат Огайо. Незабаром після народження їхньої дочки Ханаді шлюб розривається. Ім’я матері Саїда, що арабською означає «щаслива», але вона дуже сумна. Вона змінює ім'я, викрадає дочку і вирішує «сховатися» в США.

Батько Мунір, який є журналістом, повертається до Саудівської Аравії сам. Через роки Ханаді, яку також звуть Ханна, тікає від матері. Її подорож набуває несподіваного повороту, і вона опиняється в Саудівській Аравії, хоча й не за обставин, які можна собі уявити.

У кожній главі та місці є посилання на водойму, що здається навмисним. Щоб написати саудівсько-американський роман, Квота сказала, що їй довелося створити власну літературну традицію.

«Я взяла уривки справжніх саудівських пліток, а потім перетворила їх на роман», — сказала вона. «Натхненна справжньою історією друга сім’ї, але я написав її, тому що хотів дослідити інші теми, і у мене виникли запитання про те, як це було б, якщо ви пережили викрадення сім’ї.

«Цей не має на меті відображати якусь конкретну людину чи сімейний досвід, а просто таке злиття різних речей, і я думаю, що це був роман звільнив мене від створення вигаданої сім’ї, але сім’ї, яку я раніше не бачив у романах. — саудівська сім’я.

«Сім’я мого тата дуже велика, і постійно відбувалася така драма: ця людина не розмовляла з цією людиною. Я відчував, що це дійсно чудове полотно, на якому можна намалювати роман, і я хотів побачити таку сім’ю в історії».

Як саудівський американець, який читав книгу, я був вражений тим, як оповідь справді нагадувала фрагментарні історії, які я підслухав у юності; це здавалося водночас знайомим і чужим. На своїх 312 сторінках він малює інтимний портрет саудівсько-американської сім’ї, яка розділяє океани — у прямому і переносному сенсі.

Зараз Квота живе в США і є матір'ю власних багаторасових дітей. Її життя – це світ далеко від будинку її дитинства, але вона сказала, що все ще пов’язана з ним.

Книгу нещодавно переклали арабською. Це мова її батька, але вона більше не використовує її регулярно. Щоб забезпечити точність під час процесу перекладу, вона звернулася за допомогою до свого тата, який досі живе в Джидді.

«Я пройшла систему освіти в Саудівській Аравії, тому читала літературу, якій нас там навчали, але більшість книжок, які я читала, були англійською», — сказала вона. «Чесно кажучи, я не великий читач арабських романів.

«Зазвичай, коли книжку перекладають, письменник не має до цього жодного відношення. Але я запитав, чи можу я взяти участь, оскільки видавець був ліванцем, і я хотів переконатися, що діалект хіджазі збережено в арабській мові.

«Як двомовний ви завжди думаєте двома мовами, тому я так і робив. Що сталося, мені допоміг тато. Ми намагалися взяти речі, які нам не здавалися хіджазі, і змінили це».

У романі є потенційно суперечливий поворот, який спочатку хвилював Квоту, коли розглядала арабський переклад, але вона вважає, що читачі готові до цього.

«З точки зору змісту книги, я думаю, що саудівські читачі, я думаю, більш відкриті до різних точок зору, ніж люди думають», – сказала вона.«Мене не турбує, що читачів щось образить у книзі. Книга покликана показати досвід однієї сім’ї, а також розповісти про таємниці та істину, а це теми, якими довго займалися саудівські художники».

Одне, що деяким читачам може здатися, що не вистачає в романі, — це будь-яка згадка про монументальні зміни в Королівстві, які почалися в 2018 році з точки зору розширення прав і можливостей жінок. Квота сказала, що вона не була в країні, коли це відбувалося, і тому не хотіла писати про них у спосіб, який можна вважати неавтентичним. Вона додала, що хотіла б, щоб інші автори взяли цю естафету та досліджували еволюційну роль саудівських жінок.

«Я сподіваюся, що ми побачимо саудівські романи, які розповідають про те, що зараз відбувається в країні, але в моїй книзі я відчувала, що можу чесно написати про те, що я пережила в той час, коли я спостерігала за саудівським суспільством», — сказала вона. «Книга про те, як усе було раніше».

bbabo.Net