Парламент Казахстану затвердив поправки, що позбавляють першого президента країни Нурсултана Назарбаєва важелів влади, що залишилися. Тепер нинішній глава країни Касим-Жомарт Токаєв може одноосібно приймати рішення як щодо внутрішньої, так і зовнішньої політики. Казахстанські та російські політологи розповіли, чи вплине відхід елбаси в тінь на реальну політику держави.

Єлбаси тут більше не вирішує

Мажіліс Казахстану 2 лютого погодився з поправками сенату до законодавства країни, які скасували необхідність узгоджувати з екс-президентом Нурсултаном Назарбаєвим основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики.

Крім того, екс-президента було позбавлено права довічно очолювати Раду безпеки та Асамблею народу Казахстану (АНК, консультативно-дорадчий орган). Усі ці посади тепер закріплені за чинним главою держави Касим-Жомартом Токаєвим.

Назарбаєв зберіг за собою титул "єлбаси" - лідера нації. Однак із повноважень за ним збереглися лише символічні — право виступати перед парламентом, входити до складу Конституційної ради та бути почесним сенатором.

Раніше, 28 січня, Токаєв змінив Назарбаєва з головної посади правлячої партії "Нур Отан", а у розпал протестів сам став головою Ради безпеки. АНК він очолює з 2021 року.

Таким чином, транзит влади офіційно завершений, і тепер ніхто не має сумнівів, хто найголовніший у Казахстані.

Дружба з усіма, хто цього хоче

Опитані експерти зійшлися на думці, що найближчим часом у зовнішній політиці Казахстану навряд чи відбудуться кардинальні зміни, зокрема тому, що Токаєв — один із її творців і провідників. Справа в тому, що він з 1994 по 1999 та з 2002 по 2007 роки обіймав посаду міністра закордонних справ країни.

Казахстанський політик, екс-кандидат у президенти 2019 року Аміржан Косанов у розмові з висловив сумніви в тому, що Токаєв має причини розвернутися в інший бік і вести іншу політику. Чинний президент, за його словами, швидше за все, намагатиметься зберегти курс на багатовекторність.

«Події, які пов'язані з природним відходом із політики Нурсултана Назарбаєва, на мою думку, ніяк не вплинуть на зовнішню політику Казахстану. Багатовекторна політика корисна. Тим більше, ми перебуваємо між двома великими сусідами – Росією та Китаєм. Але водночас ми маємо дуже добрі стосунки і з іншими країнами — як зі Сходу, так і із Заходу. Казахстан, на мою думку, без втрат виходить із цих складних кризових геополітичних ситуацій», - сказав Косанов.

Головний науковий співробітник ІМІ МДІМВ Андрій Казанцев у розмові з висловив думку, що якщо при Назарбаєві казахстанська багатовекторність нагадувала «широко розкритий віяло», то за Токаєва він все ж таки «трохи згорнеться», але аж ніяк не через його бажання.

«Просто колишніх можливостей для такої політики наразі не буде. І навіть не тому, що Токаєв багато чому зобов'язаний особисто Володимиру Путіну, який його підтримав у кризовий момент, та Сі Цзіньпіну, який його теж підтримав важливим особистим посланням.

Набагато важливіше те, що влітку 2021 року американці вивели війська з Афганістану, і всім стало зрозуміло, що Центральна Азія не входить до їх пріоритетів. А це означає, що основний двигун західного вектора – американці – більше регіоном не цікавляться такою мірою, як це було раніше. Європейці спочатку трохи побурчали з цього приводу, оскільки вони не хочуть, щоб Росія та Китай забрали собі контроль над регіоном, але робити нічого не хочуть, щоби цього уникнути. Західний вектор згортається сам собою», — сказав експерт.

Однак це зовсім не означає, що відносин Казахстану та країн Заходу не буде зовсім, вважає Казанцев. Він пояснює, що йдеться лише про зниження їхньої інтенсивності.

Старший науковий співробітник Центру пострадянських досліджень ІСЕМО РАН Станіслав Прітчин також не бачить серйозних передумов до зміни усталеної моделі Казахстану у відносинах з іншими країнами.

«Якихось інтересів міняти пріоритети у нинішньої влади немає, тому що вони були виправдані та перевірені часом», — сказав він.

Експерт при цьому допускає охолодження політичних відносин Казахстану із Заходом, враховуючи критику керівництва Казахстану за жорсткі дії під час січневих подій з боку Євросоюзу та Європарламенту.

«Але мені здається, що це тактичні речі. Стратегічно вони не змінюють суті, адже поки що ніхто не планує згортати свою активність у нафтогазовому секторі та інших галузях», — вважає Прітчин.

Не треба вибирати

Андрій Казанцев із МДІМВ упевнений, що російський та китайський вектори у зовнішній політиці Казахстану за одноосібного правління Токаєва посиляться.

«І тут Казахстану не доведеться обирати між ними, бо зараз Москва та Пекін не альтернативні один одному.А от якщо вибирати між Заходом, з одного боку, і Китаєм та Росією — з іншого, то Токаєв, мабуть, вибере останніх», — каже він.

Казахстанський політик Косанов вважає, що близьким відносинам його країни з Росією нічого не загрожує.

Станіслав Прітчин погодився, що останні заяви в ОДКБ та ЄАЕС вкотре говорять про те, що відносини Москви та Нур-Султана залишаються у пріоритеті для останнього.

При цьому аналітик погоджується, що ключовими для нього можна назвати і відносини з Пекіном, про що свідчить, наприклад, часті контакти дипломатів двох країн.

Але при цьому нікуди не йде низка проблем, які турбують влада Казахстану.

«Їм з Китаєм потрібно вирішувати питання, що накопичилися. Наприклад, проблеми з перетином митного поста Хоргос, який через ковидні обмеження працює із серйозними складнощами та затримками, і, звичайно, впливає на торговельні відносини між країнами. Китай був лідером останні кілька років по торговому обороту у зовнішній торгівлі Казахстану, а за підсумками минулого року Росія впевнено випередила його. Це багато в чому пов'язано з проблемами на митниці», — каже експерт ІМЕМО РАН.

Турецький базар

Варто зазначити, що Китай і Туреччина на тлі заворушень у Казахстані публічно підтримували владу цієї держави, зокрема на форумах за участю її сусідів. Йдеться про онлайн-саміт Китаю з п'ятьма державами Середньої Азії та онлайн-саміт глав МЗС Організації тюркських держав відповідно. Притчин вважає, що на останньому, що проходив 11 січня, одразу після гострої фази кризи, простежувалася мета «політично та психологічно підтримати казахстанське керівництво».

Аміржан Косанов, зі свого боку, порадив росіянам «відокремлювати зерна від полови, коли вони міркують про великий вплив Туреччини на Казахстан».

«Туреччина, як і усі самостійні держави, може вести свою політику. Має свої тактичні та стратегічні інтереси. І, наприклад, Казахстан не лізе у відносини Туреччини з Росією. Але водночас ніхто не скасовує наше спільне тюркське походження, спільну історію.

Тому посилення тюркського вектора, коли ми хочемо відновити наші культурні та економічні відносини з тюркським світом, є природним процесом.

Це те саме, що «Слов'янський базар» чи слов'янський союз. І коли росіяни говорять про Україну та Білорусь, це абсолютно не стосується міждержавних відносин Казахстану та Росії», - зазначив він.

Експерт Казанцев вважає, що ідеологічний фактор у відносинах із Туреччиною у Казахстану залишиться, оскільки «Токаєв не збирався все це згортати».

«Але це не означає, що Туреччина буде дуже впливовою у регіоні. Чесно кажучи, турецьке вплив зараз не можна порівняти в регіоні з впливом Китаю. Але тюркський вектор зберігатиметься, бо я не бачу бажання у казахстанської еліти відмовлятися від багатовекторної політики. Нехай і трохи у видозміненому вигляді, порівняно з епохою Назарбаєва», — вважає він.

Також не виключено, що Нур-Султан найближчим часом виявить інтерес до розвитку відносин і з іншими азіатськими державами, наприклад, Індією, яка досить активно виступає за співпрацю з країнами Центральної Азії, або Японією.

bbabo.Net