Бувають злі, підступні люди. Зуміли перекрутити навіть чисті, як вода гірського джерела, помисли депутата Держдуми Адама Делімханова. Ну так, на перший погляд, до слів Адама Султановича справді можна причепитися. «Переслідуватимемо вас, доки не відріжемо ваші голови і не вб'ємо вас». Але, як сказав з цього приводу голова Чечні Рамзан Кадиров, «хто не зрозумів, той зрозуміє»: шановний народний обранець, звичайно ж, не мав на увазі нічого протизаконного.
Але все поряд. Про конфлікт керівництва Чечні із сім'єю колишнього судді Верховного суду ЧР Сайді Янгулбаєва, здається, всім уже добре відомо. Висловлювання Делімханова на адресу Янгулбаєвих — черговий епізод у цій довгій сазі, що невблаганно рухається до своєї розв'язки.
Щоб не було закидів у тому, що слова вирвані з контексту, відтворимо фразу цілком. Прозвучала вона під час стриму, прямої трансляції політика у його інстаграм-блозі.
Отже, буквально було висловлено таке: «Знайте, що вдень і вночі, не шкодуючи своїх життів, майна і потомства, ми переслідуватимемо вас, поки не відріжемо ваші голови і не вб'ємо вас. У нас справді з вами ворожнеча та кровна помста! Також це стосується тих, хто перекладе це відео російською мовою!»
Так, суперечки немає, сказано сильно. От і думський колега Делімханова, заступник голови комісії Держдуми з питань депутатської етики, депутат від КПРФ Микола Ареф'єв не на жарт стривожився: «Вважаю, такі речі має розглядати не комісія з етики, а Генпрокуратура... Таку людину, небезпечну для суспільства, треба ставити на облік, контролювати його дії».
Примітно, що ні Генпрокуратура, ні всі інші компетентні правоохоронні органи ніяк не відреагували. Так само безпристрасно спостерігали вони і за попередніми серіями цієї вендетти, хоча й тоді звучали досить запальні промови.
"Цю сімейку чекає місце або у в'язниці, або під землею", - заявив, наприклад, Рамзан Кадиров. Назвавши також «терористами» тих журналістів та правозахисників, хто «сімейку» захищає. І не клопотав не те що прокурорської та/або слідчої перевірки, а навіть догани щодо партійної лінії. Довідково: Рамзан Кадиров — член вищої ради «Єдиної Росії»; Адам Делімханов – член президії політради чеченського регіонального відділення партії.
Більш ніж спокійно реагують — точніше, взагалі ніяк не реагують — високі партійно-державні інстанції і на «стихійні» масові акції проти кадировських ворогів, що стрясають Чечню. Апофеозом цієї кампанії став багатотисячний мітинг, що відбувся у Грозному у середу.
Голова Громадської палати республіки Ісмаїл Денільханов, який виступив на ньому, звернувся від імені «народів Чечні» до Володимира Путіна, зажадавши: 1) «негайно припинити діяльність таких ворожих ЗМІ, як «Нова газета», «Дощ» (визнаний іноагентом. — ), а також Комітету проти тортур (був визнаний іноагентом -); 2) «заарештувати та подати до справедливого суду таких агентів західних спецслужб та підбурювачів, як Олена Мілашина (журналіст «Нової газети». — ), Ігор Каляпін (глава Комітету проти тортур, член СПЛ. — ) та інших»; 3) вжити заходів для «беззастережної екстрадиції ідеологів тероризму та екстремізму – членів сім'ї Янгулбаєвих». "Терпіння чеченського народу не безмежне", - попередив Денільханов.
Є, щоправда, думка, що державні мужі й дружини мовчать не тому, що не бачать проблеми в тому, що відбувається, а через побоювання за свою безпеку. Версія, строго кажучи, не зовсім безпідставна. Автору довелося одного разу особисто зіткнутися з одним держчоловіком (з Мінобрнауки), що обурюється такого роду страхом.
Мова під час нашої бесіди йшла про липові дисертації політиків та чиновників. І все йшло добре і жваво, поки ваш покірний слуга не заговорив про наукові досягнення чеченських керівників. На цю тему мій співрозмовник говорити категорично відмовився, аргументувавши це тим, що він уже сам пожив, але в нього є діти та онуки.
Але це — Міносвіти. Доблесні представники наших доблесних силових відомств — хлопці, безумовно, значно менші за десятки. А наша правляча партія взагалі нічого не боїться навіть агресивного блоку НАТО. Коротше кажучи, версія страху відпадає.
Але коли пішла така п'янка, то й Конституцію заодно не погано б поправити. А то куди там не кинь — суцільні бар'єри: «Кожен має право на життя... Ніхто не повинен піддаватися тортурам... Ніхто не може бути змушений висловлювати свої думки і переконання або відмову від них...» Зовсім ніде розгулятися наділеним владою джигітам.
Час, давно час привести Основний закон у відповідність до вимог епохи. Пам'ятається, непоганий конституційний проект пропонував свого часу — 1993 року — письменник-сатирик Аркадій Арканов. Пропонував жартома, але життя змушує поставитися до ідеї з усією серйозністю.
«За державним устроєм наша країна є думно-парламентською, авторитарно-демократичною, не обмеженою жорсткими рамками цивілізованої анархії та регіонального свавілля... Громадяни нашої країни мають право обирати і бути вигнаними... Мають гарантовану свободу слова. Свобода двох, трьох і більше слів узгоджується із правоохоронними органами».
Ну погодьтеся: краса була б, а не Конституція! І реаліям би нашим цілком відповідала. І головне — прес-секретарю президента не довелося б постійно відповідати на запитання про нові пригоди та заяви чеченського лідера та його друзів. Які можуть бути питання, якщо у нас узаконене «регіональне свавілля»?
Цей шейх у розпал кавказької війни був противником насильства, за що переслідувався Імамом Шамілем, який виступав за війну до кінця. Його часто називали «чеченським Ганді», і він дуже популярний у сучасній Чечні. Його ім'ям названо Ісламський університет у Грозному.
bbabo.Net