Вторгнення США в Ірак у 2003 році змінило баланс сил на Близькому Сході в бік трьох неарабських держав — Туреччини, Ірану та Ізраїлю — створивши нове стратегічне середовище. Це середовище зазнало трансформації після арабських повстань, які перемістили центр тяжіння регіону в бік Перської затоки, і ці країни відігравали більш активну роль у регіональних справах. Подальші події в порядку після 2010 року змінили параметри відносин між Туреччиною, Ізраїлем та деякими державами Перської затоки, зокрема, ОАЕ, викликаючи питання про те, як вони можуть сформувати трикутні відносини, які потенційно можуть бути корисними, коли справа доходить до вирішення спільних питань.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган цього місяця оголосив, що прийме свого ізраїльського колегу Ісаака Герцога з офіційним візитом у середині березня, додавши, що Туреччина та Ізраїль прагнуть відновити зв’язки, які були напруженими роками. Хоча президентство Ізраїлю вважається переважно церемоніальною функцією, запрошення та його очікуваний візит свідчать про зближення, яке, ймовірно, буде обумовлено сильними взаємними інтересами та спільними проблемами.
На тлі заяв, які надходять з Анкари, Герцог також здійснив історичний візит до ОАЕ, які нормалізували відносини з Ізраїлем згідно з угодами Авраама в 2020 році. Ця поїздка підкреслила розвиток відносин між двома країнами, оскільки кожна з них поставила на стіл кілька питань для спільного співробітництва, частиною якого може бути й Туреччина. Напередодні візиту Херцога до Абу-Дабі троє членів Федеральної національної ради ОАЕ відвідали парламент Ізраїлю, ставши там першою делегацією Еміратів з моменту підписання угод Авраама.
У цьому контексті особливого значення набуває запланований на понеділок візит Ердогана до ОАЕ. У своїй першій подібній поїздці за майже 10 років президент Туреччини відповість взаємністю за візит наслідного принца Абу-Дабі шейха Мохаммеда бін Заїда аль-Нахаяна до Туреччини в листопаді минулого року, під час якого було підписано кілька угод про інвестиції та співпрацю.
Ці візити на високому рівні відбуваються на тлі зростання напруженості між великими державами, зокрема США та Росією, що вказує на те, що в економіці та безпеці існують важливі теми, які служать рушійною силою їхніх тристоронніх відносин.
Першою сферою взаємного інтересу та турботи є Сирія. І Ізраїль, і Туреччина є безпосередніми сусідами Сирії. У той час як Тель-Авів стурбований конфліктом, що йде з півдня Сирії, Анкара стурбована майбутнім північної Сирії. Таким чином, власний досвід Ізраїлю щодо транскордонних атак веде до взаєморозуміння викликів, з якими стикається Туреччина в Сирії.
Існують вирішальні теми в сфері економіки та безпеки, які служать рушійною силою у міждержавних відносинах.
Сінем Ченгіз
У цьому контексті можна прочитати нещодавні заходи ОАЕ щодо Сирії. У грудні 2018 року ОАЕ знову відкрили своє посольство в Сирії та відправили свого міністра закордонних справ на зустріч з Башаром Асадом у Дамаску минулого листопада. Економічні міркування відіграють центральну роль у недавній дипломатії ОАЕ з сирійським режимом. Відновлення відносин з Дамаском не лише політично, але й економічно є важливим, особливо в плані відновлення Сирії. Таким чином, останнє питання зараз є спільним у відносинах Туреччини, ОАЕ та Ізраїлю.
Другою сферою взаємного інтересу та турботи є Іран. Незабаром після прибуття Герцога в ОАЕ хусити в Ємені випустили балістичну ракету в бік ОАЕ. Міністерство оборони Емірату заявило, що перехопило та знищило ракету, а Анкара засудила напад. Таким чином, пов’язана друга мета полягає в тому, що тріумвірат хоче обмежити вплив Ірану в Сирії та регіоні, особливо на тлі переговорів про нову ядерну угоду між США та Іраном, яка знову змінить регіональний баланс сил.
Проте, незважаючи на всі ці спільні цілі, є ще кілька проблем. Майбутнє цих трикутних відносин залежить від взаємодії суперечливих факторів як на внутрішньополітичних аренах кожної країни, так і в регіоні загалом.
Однак найбільш необхідним для успіху такого кооперативного трикутника є те, щоб три сторони йшли дипломатичним канатом і керували певними аспектами безперервності та змін у нестабільному регіоні, уникаючи при цьому незначних внутрішньополітичних розрахунків, які можуть перешкодити відносинам.
Відмова від відповідальності: думки, висловлені авторами в цьому розділі, є їх власними і не обов’язково відображають точку зору bbabo.net
bbabo.Net