10 лютого у Москві пройшли переговори президента Росії Володимира Путіна та президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. СпецQR Андрій Колесніков почув те, що два лідери виголосили вголос, перш за все про атаку на Алмати міжнародних терористів на початку січня, а хотів почути набагато більше — наприклад, хто ж вони такі. Крім того, Володимир Путін розповів, що його відповідь НАТО і США обійдеться, мабуть, без посередництва президента Франції.
Президент Казахстану прилетів до Москви напередодні ввечері та зупинився у готелі Ritz-Carlton. Вранці, перед зустріччю з Володимиром Путіним, він здав ПЛР-тест, з яким усе виявилося в порядку, і в Представницькому кабінеті Кремля за півгодини до початку переговорів ми побачили два крісла для президентів Росії та Казахстану, що стояли на відстані півтора метра один від одного.
Ця ситуація відрізнялася від того, як усе виглядало у випадку із президентом Франції Емманюелем Макроном. Меми, жертвою яких став п'ятиметрову довжину стіл, за яким у нього проходила зустріч із Володимиром Путіним, досі стоять в очах.
Але і Касим-Жомарт Токаєв, і Емманюель Макрон складали однакові тести. У чому ж справа? За інформацією, у Емманюеля Макрона виникла проблема. Він свій тест пройшов, але «плюсанув» один із тих, хто був у літаку, на якому прилетів французький президент. Переговори не скасовували, але відстань між панами Путіним і Макроном виявилася воістину багатометровою.
Касим-Жомарт Токаєв був у цьому сенсі благополучний. У нього у Москві велика програма, до якої він за всіма ознаками готовий.
Володимир Путін увійшов до Представницького кабінету на кілька хвилин раніше за колегу. Тут уже стояли російські та казахстанські телеоператори (журналісти Казахстану прибули на зустріч у чорних жилетах із написом на спинах «Команда президента Республіки Казахстан» англійською мовою — щоб, мабуть, навіть уцілілі міжнародні терористи, про які було багато сказано на початку переговорів, зрозуміли, хто тут є хто), які домовилися, здається, нарешті між собою. Справа в тому, що вони хвилин десять на підвищених тонах обговорювали, як і куди їм стати і що робити зі звуком... Це було перебільшено довго і голосно, тим більше, що дуже добре відомо: якщо операторів пустити за кілька секунд до початку зйомки, то вони спокійно встають і відразу починають безтурботно знімати.
Володимир Путін зайшов до Представницького кабінету, оглянув операторів (вони проігнорували його погляд), потім офіціантів, які все ще протирали келихи та тарілки у кутку кабінету і теж не звернули уваги на появу президента Росії, постояв у певному роздумі перед каміном, потім, схоже, Зраджено згадав, що на столі лежать папери до цієї зустрічі і що можна їх повивчити... Перегорнув кілька сторінок, послинявивши пальці (а це було ризиковано) і відклав: ні, нецікаво все це було. Зрештою, увійшов і президент Казахстану.
Але й підвищення цін на газ для жителів Казахстану тоді ще не оголосили.
— Проте ситуація відновлена,— продовжив російський президент,— і, як ви знаєте, Росія, як одна з країн Організації Договору про колективну безпеку, відповідно до четвертої статті договору підставила плече Казахстану.
Щоправда, всього, як з'ясувалося, на кілька днів, так що перекидання великої кількості військ і техніки було схоже на військові навчання на зразок тих, що йдуть зараз у Росії з Білорусією, і мало, швидше за все, теж перш за все психологічний ефект, тобто ефект бомби, що не розірвалася. Але було зрозуміло, що може й розірватися.
— Але головну роль, звичайно, відіграло керівництво самого Казахстану,— додав російський президент,— віддані своїй справі, присязі та народу Казахстану правоохоронні органи, збройні сили.
Справді, все головне сталося за всіма ознаками тієї ночі, коли війська ОДКБ ще не прибули, але їх уже почали чекати, і можливо, це допомогло військовим, що засумнівалися, в Казахстані повірити в себе. Цієї ночі були і найбільші жертви, і вранці настав перелом.
Але досі питання про те, хто почав господарювати в Алмати, залишається без вичерпної відповіді. Навіть пан Путін, говорячи про «міжнародні банди», назвав їх «якимись».
Якщо він так у цьому впевнений і вже так добре все про це знає, то чи не настав час поділитися цим знанням з оточуючими?
— На жаль, дуже багато жертв...— сказав Касим-Жомарт Токаєв.— Я сам переживаю через це, висловив співчуття рідним та близьким загиблих.
Ого, це було схоже на покаяння в черговому на перший погляд вступному слові.
— З кожної нагоди ведеться розслідування, слідство,— додав він.— Звичайно ж, винних буде показано, виявлено і, найголовніше, притягнуто до відповідальності.
І знову це звучало багатообіцяюче. Хоча це й важко собі уявити.
Але хотілося б почути, що думає про це, наприклад Нурсултан Назарбаєв. Адже він щось про це думає. І навіть, мабуть, знає.
— Миротворчий контингент відіграв дуже важливу роль з метою забезпечення тилу,— сказав Касим-Жомарт Токаєв.
Він наголосив на цьому: «тилу». Цього слова можна було й не вимовляти, але він сказав, бо хотів наголосити, що війська ОДКБ не були на передовій, ні в чому не брали участі.
— З погляду,— він додав,— якщо так можна висловитися, охорони стратегічних об'єктів і, звичайно ж, з погляду психологічного залякування терористів, бандитів, які цього разу вибрали жертвою Казахстан!
Чим далі, тим більш міжнародною та терористичною виглядає ця атака. Можливо, і сам Касим-Жомарт Токаєв у це щиро вірить.
— Ми є,— наголосив він,— сусідами від Бога.
А не від чорта, як із деякими.
Переговори тривали приблизно три години разом з обідом (так, було те саме кубанське вино, що й у випадку з президентом Франції), і після них не передбачалося запитань, лише заяви президентів. Ні, це не здавалося дивним.
— Це наша перша очна зустріч після січневих подій у Казахстані, які являли собою безпрецедентний виклик суверенітету, цілісності та стабільності країни, — знову сказав російський президент.
Але таки зараз прозвучали «деструктивні сили всередині». А ззовні це ті, хто під'їхав, наприклад, з Киргизії?
Пан Путін пояснив, що Росію та Казахстан пов'язують не те, що міцні дружні нитки, і насамперед — нафтопроводів.
— Через Росію йде основний транзит казахстанської нафти на зовнішні ринки, а територією Казахстану російська нафта поставляється до Китайської Народної Республіки.
І це важливіше за багато, якщо не всього.
— Президент Казахстану поінформував, що у Казахстані розпочинається реалізація комплексного плану першочергових заходів, спрямованих на те, щоб підвищити соціальну захищеність громадян, викорінити корупцію, модернізувати економіку, зміцнити силові структури країни,— заявив російський президент, даючи зрозуміти, що з усім цим виявляється. Ми бажаємо казахстанським партнерам успіхів у виконанні намічених планів і готові всіляко цьому сприяти.
Нурсултан Назарбаєву залишається спостерігати за цими бурхливими процесами з боку.
Касим-Жомарт Токаєв зазначив, що в Казахстані з'являться філії російських вишів, і це була перша новина зі сказаного ними публічно за цей день.
— У Казахстані буде відкрито такі філії, які на слуху у всіх. Це МІФІ, Університет імені Губкіна, Бауманське училище. Зараз це училище по-іншому називається, мабуть, стало вже університетом (та й МДІМВ не завжди так називалося. — А. К.), але, як кажуть, марка залишилася. .
Треба сказати, що Касим-Жомарт Токаєв віддячив Володимиру Путіну за швидкий відгук в історії зі миротворчими силами ОДКБ.
— Я хотів би сказати, що ми підтримуємо позицію Росії щодо неподільності безпеки в євразійському просторі, — сказав він.
Ми згодні з тим, що будувати власну безпеку, завдаючи шкоди безпеці інших держав, у сучасному світі неможливо, і це в принципі нераціонально.
Що ж, тепер Володимир Путін не один у протистоянні із Заходом. І президентом Білорусії Олександром Лукашенком не варто нехтувати також.
— Тому думаю,— продовжив президент Казахстану,— що пропозиції, які були висловлені Російською Федерацією щодо проведення переговорів щодо безпеки у широкому міжнародному масштабі, є дуже гарною платформою для проведення успішних, я наголошую, успішних дипломатичних переговорів. Ми за те, щоб переговори проводились не заради переговорів, а для досягнення результатів. Зрештою, худий світ кращий, ніж добра сварка!
Схоже, що не таке.— Я думаю,— закінчив він,— що нинішні переговори, без жодного перебільшення, були дуже важливими, якщо не найважливішими, що відбулися останніми роками між Казахстаном та Російською Федерацією.
Проте найважливішими, якщо чесно, були ті переговори, на яких російський президент пообіцяв, що війська будуть перекинуті в Казахстан, і максимально швидко.
Тут усе мало й закінчитися. Проте президент Росії несподівано запитав журналістів:
— Запитання були якісь?
— Якщо не секрет, чи відбулася вже ваша телефонна розмова за підсумками візиту Макрона до Києва? Може, він вам уже щось розповів про те, як пройшли переговори із Зеленським? І як ви оцінюєте коментар Зеленського, який прокоментував вашу фразу «подобається — не подобається, терпи, моя красуня», натякнувши, що, можливо, ви трохи «засиділися» з Макроном?
Продовження серіалу з Емманюелем Макроном чекають усі, хто дивився початок, але поки що його немає.
— Ви знаєте, це не мало жодного особистого виміру,— знизав плечима російський президент,— повинен прямо сказати (а так трактували, враховуючи контекст, тобто повну версію чотиривіршів, рядок з якого перефразував Володимир Путін.— А. К.).
Здавалося, він навіть хотів вибачитись за те, що його могли неправильно зрозуміти.
— Я ніколи у своїй роботі за багато років не переходив на особи, це не мало, повторюю ще раз, жодного особистого виміру,— повторив він.— Питання лише в тому, що коли ми від глави держави чуємо такі коментарі, що щось подобається, а щось не подобається у фундаментальних договорах, які регулюють дуже важливі відносини між країнами з погляду безпеки, зокрема й самої України, то мені здається, що це не той формат.
Якщо держава прийняла на себе певні зобов'язання, тим більше закріплені в нормах міжнародного права, у резолюції Ради Безпеки ООН 2202, на мою думку, то всім потрібно виконувати та домовлятися про те, як це зробити. Ось, власне, і все.
Президент Франції Володимиру Путіну поки що не передзвонив:
— Щодо подальших переговорів із нашими європейськими, американськими партнерами, вони продовжуються і у відкритому, і у закритому режимі, ми готуємо відповідь і в НАТО, і у Вашингтон. Президент Франції... Дійсно, ми домовилися про те, що він зателефонує після серії своїх консультацій не лише у Києві, а й у європейських країнах з американськими партнерами. Я так розумію, що вони ще не закінчилися, доки такої розмови не відбулося.
Тим часом, відповідь готується, треба розуміти, і без цього.
Тобто Путін на француза особливо і не розраховує.
bbabo.Net