Сьогодні у Берліні відбудеться черговий раунд переговорів радників голів «нормандської четвірки». Глава офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що Україна запропонує способи "поліпшити верифікацію режиму повного припинення вогню", а також обмін полоненими. Політологи вважають, що прориву від зустрічі чекати не варто – позиція України щодо прямого діалогу з Донецьком та Луганськом залишається незмінною.
Зустріч радників лідерів «нормандської четвірки» пройде у попередньому складі: Росію представлятиме Дмитро Козак, Україну – Андрій Єрмак, Німеччину – Єнс Плетнер, а Францію – Еммануель Бонн.
Переговорам передувала значна кількість іноземних візитів в Україну. За останні два тижні у Києві побували прем'єр-міністр Великобританії, президент Польщі та лідер Франції Емманюель Макрон, який на зустрічі з українським колегою Володимиром Зеленським чітко сказав, що Мінські угоди мають бути виконані у повному обсязі. Проте позиція України з цього питання не змінилася – глава МЗС Дмитро Кулеба оголосив, що країна не виконуватиме «Мінська» на російських умовах.
Після підписання Мінських угод у 2015 році масштабна війна на Донбасі переросла у локальний військовий конфлікт, що загалом доводить, що із ситуації можна вийти політичним шляхом. Сторони, як і раніше, стріляють одна в одну, але вже не йдеться про десятки і сотні вбитих щодня. На цьому ефективність документа закінчилася – з моменту підписання угод пройшло сім років, але жодний із заходів так і не був реалізований повністю. Виявилося, що невеликий документ із лише 13 пунктів кожна сторона трактує по-своєму.
У 2015 році в Мінську було прийнято документ «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод». Його підписали п'ять учасників тристоронньої контактної групи: посол Хайді Тальявіні, другий президент України Леонід Кучма, посол РФ в Україні Михайло Зурабов, а також два представники від самопроголошених республік, які в документі значаться без вказівки на посаду – покійний голова ДНР Олександр Захарченко та колишній керівник ЛНР Ігор Плотницький.
За минулий час усі перелічені особи перестали грати хоч якусь роль у російсько-українських відносинах. Другий документ був скоріше декларативним. Президент Росії Володимир Путін, України Петро Порошенко, Франції Франсуа Оланд та голова ФРН Ангела Меркель заявили, що підтримують ці заходи.
Обидва документи «Мінська» – і 2014 та 2015 років – грішили розмитістю формулювань. Наприклад, пункт 10 говорить про виведення всіх іноземних збройних формувань та роззброєння «всіх незаконних груп». Самопроголошені республіки Донбасу з таким терміном навряд чи погодяться. Головною ж проблемою залишається відмова Києва йти на прямий діалог із представниками невизнаних ДНР та ЛНР. У Мінських угодах прописано, що сторони мають прямо домовитися про порядок проведення місцевих виборів, але все це українською стороною сприймається в багнети.
За словами політолога Руслана Бізяєва, «Мінські угоди» спочатку не мали реалізуватися, а сам документ залишається максимально розпливчастим і не був ратифікований. «Вони були укладені в іншу політичну епоху, коли домінували інші сили та була інша концепція. Практично у перший рік життя угод було відомо, що це мертвонароджене дитя. Воно ділило Україну на дві частини – умовно прозахідну та умовно проросійську. Цього зробити не вдалося і тепер усі думають над простим питанням: що робити далі? Те, що відбувається сьогодні, я розцінюю, як урочистий похорон документа: з помпою та оркестром», - зазначив Бізяєв.
Він наголосив, що сторони не знаходять компромісу у політичній частині Мінських угод – це статус Росії (посередника чи стороною конфлікту), а також у питанні прямого діалогу Києва, Донецька та Луганська. Тому саму концепцію угод необхідно перезавантажувати, оскільки «Мінські угоди – це мета, лише інструмент для врегулювання конфлікту».
З цією думкою не погоджується політолог Костянтин Бондаренко. Він переконаний, що якщо є «літера документа», то його необхідно виконувати – «все інше від лукавого». «Коли юристи починають говорити про дух документа, а не про букву – це означає, що вони намагаються якимось чином відійти від змісту. Є буквальний текст і його необхідно виконувати в буквальному вигляді. Наразі «Мінські угоди» лежать в основі резолюції Ради безпеки, вони ухвалені всіма учасниками «нормандського процесу» та кілька разів були визнані Україною. Коли сторони кажуть, що документ їм не подобається, значить, необхідно сідати і думати, яким чином його виконати, а не уникати виконання», - пояснив експерт.
bbabo.Net