Росія (bbabo.net), - У Алтайському краї за останні десять років, незважаючи на економічну нестабільність, обсяг промислового виробництва зріс майже в півтора рази. До 2030 року у регіоні планують збільшити випуск промислової продукції ще на вісімдесят відсотків.

У регіоні немає однієї домінуючої галузі, тут розвинуто кілька секторів – машинобудування, харчова, хімічна промисловість.

- Завдяки такій багатогалузевій структурі економіка краю менше схильна до криз, ніж у регіонах з монопрофільною промисловістю, - наголошує міністр промисловості та енергетики Алтайського краю В'ячеслав Хімочка.

Сьогодні обробні виробництва роблять найпомітніший внесок у ВРП - 17,8 відсотка, і це більше, ніж дає сільське господарство. У найближчі десять років у регіоні планують довести цю частку до 23-25 ​​відсотків.

- У нас є багато інструментів, щоб забезпечити таке зростання, - наголосив заступник голови уряду Алтайського краю Олександр Клімін. - Насамперед це інфраструктурні бюджетні кредити на суму 9,3 мільярда рублів. Вони допоможуть створити умови для реалізації нових інвестпроектів у промисловості за рахунок будівництва доріг, підведення газу, водопостачання, електроенергії. Наприкінці 2023 року плануємо отримати другий транш приблизно у тому самому обсязі.

Нерозвинена інфраструктура – ​​одна з проблем, що гальмує розвиток промислового сектора у регіоні. Барнаул вже давно відчуває гострий дефіцит виробничих майданчиків. Близько півтора десятка місцевих підприємств потребують земельних ділянок для розширення виробництва, а їх просто немає. Тож у крайовій столиці зараз намагаються створити нову промислову зону. Її планують розмістити у зоні підльоту аеропорту – це двісті гектарів федеральних земель та шістдесят гектарів крайових.

Серйозні інфраструктурні проблеми відчувають інші промислові центри. У Рубцовську, наприклад, виробничий майданчик є – величезна територія колишнього тракторного заводу – але немає газу. А використання вугілля не найкраще відбивається на собівартості продукції ливарних підприємств, які тут розміщені. У 2025 році до Рубцовська має прийти газова труба, і тоді на місці колишнього заводу з'явиться технопарк.

– Ще один технопарк ми плануємо організувати у Барнаулі на території моторного заводу, – повідомив В'ячеслав Хімочка. - Збільшити випуск продукції та відкрити на майданчику підприємства суміжні складальні виробництва сільськогосподарської та комунальної техніки цілком реально. На створення технопарку можна залучити кошти федерального бюджету. Якщо ще й виділять федеральні гроші на рекультивацію території "Поліексу" у Бійську, то наукоград також отримає гарний виробничий майданчик. Питання створення технопарку опрацьовують і в Яровому – на території працюючого хімпрому.

Промислове зростання стимулюватиме і пряма держпідтримка. Але проблема в тому, що далеко не всі підприємства можуть користуватися такою допомогою. Минулого року, за даними регіонального мінпроменерго, із передбачених у крайовому бюджеті двохсот мільйонів рублів на компенсації частини відсоткової ставки за інвесткредитами виплатили 178 мільйонів рублів, а у 2020-му – лише близько дев'яноста мільйонів. Чому ж підтримка не потрібна?

Щоб отримати субсидії з крайового бюджету, зарплата в компанії-претенденті повинна бути не нижчою за середню по галузі. Малому підприємству складно тримати такий рівень зарплат, як у промислового гіганта. Ось вони й не звертаються за підтримкою.

Те саме - і з пільговим кредитуванням. Однією з умов його отримання є створення нових робочих місць. Але виробничники до цього не готові, тому що не можуть заповнити наявні через дефіцит кваліфікованих робочих кадрів. До того ж, при установці сучасного обладнання робочі руки, як правило, вивільняються. Так, на "Алтайвагоні" через брак професійних кадрів зараз монтують уже третю лінію роботів-зварювальників. Один такий робот замінює вісім звичайних спеціалістів.

– Нам потрібно модернізувати систему державної підтримки, щоб вона була затребувана, – упевнений В'ячеслав Хімочка. - Насамперед змінити умови її отримання. Замість рівня зарплат необхідно враховувати темпи зростання оплати праці. А кількість нових робочих місць замінити на відсоток оновлення основних виробничих фондів або скорочення їхнього зносу після модернізації.

– Підприємства обмежені в інвестиційних та фінансових ресурсах, тому їм складно залучати кошти на оновлення обладнання, модернізацію основних фондів та впровадження нових технологій, – коментує ситуацію виконавчий директор Спілки промисловців регіону Віктор Мещеряков. – Раніше банки виступали інститутами розвитку, але сьогодні вони перестали відігравати цю роль. Дев'яносто відсотків інвестицій складають власні кошти підприємств і лише близько десяти відсотків – кредитні. Як результат – низькі темпи оновлення основних фондів, знос яких сягає майже 63 відсотків. Якщо банки не переглянуть підхід до кредитування промисловості, потрібно розширювати інвестиційну підтримку з боку держави.

Тимчасом

Пропозицію про розширення держпідтримки підтримали депутати Алтайського збору. За словами спікера крайового парламенту Олександра Романенка, інвестиції у розвиток промисловості зросли за останні чотири роки у півтора рази (з 9,6 до 14,8 мільярда рублів), але вони явно недостатні для стабільного нарощування обсягів виробництва.

- За підсумками 2021 обсяги відвантаженої промислової продукції в краї перевищать п'ятсот мільярдів рублів. У цьому прибуток підприємств оцінюється приблизно тридцять мільярдів, а інвестиції - менше п'ятнадцяти мільярдів рублів. Сьогодні у сільському господарстві вкладення модернізацію основних фондів майже вдвічі більше, ніж у промисловості. Така інвестиційна активність підприємств АПК – це результат багаторічної держпідтримки галузі. Якщо також ефективно підтримувати промисловість, то і тут інвестиції у модернізацію та розвиток зростуть, – наголосив Олександр Романенко.

bbabo.Net