Ключовою темою обговорення стала ситуація навколо української кризи та способів її врегулювання. Канцлер Німеччини запевнив, що оцінки ситуації щодо цього питання у трьох країн-союзників збігаються.

«Нас усіх об'єднує одна мета - зберегти мир у Європі: за допомогою дипломатії, ясних сигналів та готовності діяти спільно», - сказав він.

Дуда ж сказав, що держави-учасниці саміту не розуміють, чого очікувати від масштабної передислокації російських військ, «який світ і Європа не бачили з Другої світової війни».

Підсумкова спільна заява, втім, не принесла сенсацій: Німеччина, Франція та Польща підтримали Київ і звернулися до Росії, попросивши знизити напруженість на кордоні з Україною та вступити до «змістовного діалогу» про безпеку в Європі. Будь-яка ж «військова агресія» з боку Москви матиме високу ціну, попередили вони.

Лідери Веймарського трикутника також вважають, що НАТО потрібно регулярно коригувати стратегію альянсу щодо Росії, якщо відбувається погіршення ситуації з безпекою. Йдеться, наприклад, про ініціативу 2016 року «Розширена передова присутність», яка передбачає збільшення кількості військ НАТО у Східній Європі.

Експерт клубу «Валдай», науковий співробітник Центру європейських досліджень ІМІ МДІМВ Артем Соколов у розмові з наголосив, що Франція, Німеччина та Польща мають різні підходи до вирішення кризи на Південному Сході України.

«Цьогорічні переговори в рамках Веймарського трикутника продовжують дипломатичну активність лідерів ключових країн Євросоюзу.

По суті, це спроба оформити єдину позицію ЄС у формалізованому вигляді. Але навряд чи заява змінить позицію російського керівництва, яке вважає за пріоритетну сторону для переговорів з європейської безпеки США.

Проте підключення до подібних форматів Польщі може трохи знизити градус антиросійської риторики Варшави за рахунок впливу стриманіших позицій Франції та ФРН», — вважає аналітик.

Треба частіше зустрічатися

Формат «Веймарського трикутника» з'явився у серпні 1991 року у німецькому місті Веймар з ініціативи глав МЗС трьох держав, щоб допомогти посткомуністичній Польщі швидше інтегруватися до євроатлантичних структур. Щоправда, останніми роками про нього було чути дуже рідко — на рівні глав трьох держав саміт проходив до цього моменту далекого 2011 року.

Представники міністерств закордонних справ зустрічалися частіше, і найвизначнішою стала їхня спільна зустріч 21 лютого 2014 року у розпал подій на Майдані з його лідерами Віталієм Кличком, Арсенієм Яценюком та Олегом Тягнибоком та тодішнім президентом України Віктором Януковичем.

Країни «Веймарського трикутника» стали гарантами угоди про врегулювання політичної кризи між Януковичем та опозицією. Проте лише через три дні замість закінчення кризи Україна зіткнулася з держпереворотом та втечею Віктора Януковича з країни.

Артем Соколов у коментарі нагадав, що намір актуалізувати формат "Веймарського трикутника" було прописано на рівні коаліційного договору уряду ФРН під керівництвом Шольца.

«Для нового німецького уряду цей формат є одним із інструментів для зміцнення інтеграції всередині ЄС. "Веймарський трикутник" певною мірою можна вважати продовженням франко-німецького тандему та Ахенського договору про співпрацю між ними 2019 року", - сказав експерт.

Керівник Центру французьких досліджень Інституту Європи РАН Юрій Рубінський у розмові з ним погодився, що зустріч лідерів «трикутника» випливала з логіки останніх подій.

На його думку, саме Франція, Німеччина та Польща стають головними у Євросоюзі з діалогу з Росією.

bbabo.Net