Росія (bbabo.net), - Режисер Андрій Прикотенко випустив у театрі "Притулок комедіанта" спектакль "Серотонін". Це російська прем'єра сценічної версії однойменного роману (2019) сучасного французького письменника, лауреата Гонкурівської премії Мішеля Уельбека.

У головній ролі – актор Олександринського театру Іван Волков. Його герой - успішний бізнес-консультант міністерства сільського господарства 46-річний Флоран-Клод Лабруст - вирішує вирватися зі нудної реальності, зникнути зі стомленого його сьогодення і вирушити в подорож Францією та своїми спогадами. І як наслідок – роздуми про вік, кохання, зраду, самотність, секс… У постановці також зайняті актори Софія Никифорова, у чергу – Олександр Кудренко, Олег Рязанцев (актор Малого драматичного театру – Театру Європи).

Спектакль уже отримав чимало захоплених відгуків глядачів та критиків, увійшов до топу кращих пітерських вистав січня, названий "удачею Андрія Прикотенка", "великою подією сезону", "обов'язковою до перегляду".

Кореспондент "Російської газети" поговорила з режисером та з виконавцем головної ролі, чия робота визнана філігранною.

"Було сильне бажання займатися цим текстом"

Коли ви читали роман, одразу прийшла ідея поставити його на сцені? І саме на Івана Волкова?

Андрій Прикотенко: Коли читаєш будь-який роман, у тебе, якщо ти режисер, виникає думка – як це можна поставити на сцені. "Серотонін", мабуть, один із не сценічних романів. Але було сильне бажання займатись цим текстом. Щось таке в ньому є дуже співзвучне моїм актуальним відчуттям від життя. Інша річ, що до народження вистави завжди дуже довгий, складний і ніколи не передбачуваний шлях. Це шлях вибору сценографічної ідеї – результат складної роботи з художником. Вибір літературної композиції сценічної версії. Та й робота з акторами, яка може змінити всі твої первісні задуми до невпізнанності. Іван Волков у цьому сенсі виявився артистом, з яким процес створення спектаклю – це продовження процесу пошуку. Пошуку форми та смислів, звучання, інтонації, внутрішнього життя – думок персонажа.

Не можу сказати, що у нашій винятковій команді (Соня Никифорова, Саша Кудренко, Олег Рязанцев) мені з кимось було складніше. Час роботи над цією виставою я запам'ятаю як час, у якому мав насолоду спілкуватися з тонкими, розумними, талановитими людьми і говорити з ними про дійсність і про нас. Звичайно, незрівнянно більший обсяг Івана. Якби ця робота не виявилася в результаті роботою в дуже згуртованій команді – і Іванові було б складніше. У нього дуже складне завдання. Фактично йому необхідно створити на наших очах найскладнішу, болісно-рефлектуючу свідомість сучасної європейської людини – "середньостатистичного європейця", як його герой себе називає. І Іван Волков часом справляється із цим завданням блискуче. Йому вдається залучити до складної мережі роздумів глядача, який дуже обмежений у виразних засобах. Складна система мислення! І в Івана трапляється диво – вона стає зрозумілою. Іван - артист дуже рідкісних якостей, він поєднує в собі інтелектуальну міць, такт, найсильнішу акторську чарівність і, звичайно, високу акторську майстерність. Я дуже радий, що нас зіштовхнула доля у цій роботі. Дуже вдячний "Притулку комедіанта" Віктору Михайловичу Мінкову за те, що ця робота була задумана і відбулася. Хочеться, щоб спектакль мав щасливу сценічну долю і, звичайно, невгасну увагу глядачів.

Довідка

Андрій Прикотенко – відомий петербурзький режисер, володар "Золотої Маски", з 2017 року – головний режисер Новосибірського драматичного театру "Старий дім". Його спектаклі у поточному репертуарі Московського театру Сатири - "Операнищих", БДТ ім. Товстоногова - "Калека з острова Інішмаан", "Літо одного року", Театру-фестивалю "Балтійський дім" - "Лірка", "Зощенко Зощенко Зощенко Зощенко", "Одіссея".

"Це був ризикований для мене крок"

У Петербурзі ви граєте п'єси Ростана та Горького. І ось – сучасна проза. Із задоволенням поринули у роботу?Іван Волков: Мистецтво "Притулку комедіанта" Віктор Мінков дав прочитати мені книгу Уельбека і сказав, що режисер Андрій Прикотенко хоче, щоб я брав участь у виставі "Серотонін". Прочитав і подумав: важко уявити, як це можна втілити у театрі. Знаю, що багатьом людям подобаються твори цього автора, але мені здалося, що це далека від мене історія. А коли ми з Андрієм зустрілися, він переконав мене. Я подивився в записі його спектакль "Ідіот" (новосибірський театр "Старий дім"). Мова режисера здалася мені близькою, і я погодився. Чесно кажучи, років 15 тому я, швидше за все, відмовився б від цієї пропозиції - не розумів, як це зробити. Тож це був ризикований для мене крок. Експеримент. Думаю, захотілося поринути у щось нове, таке, що мені не властиве. Це і крок до внутрішнього розвитку, я позначив собі якісь планки, яких потрібно досягти.

Це практично ваша моновистава, театр одного актора, ви постійно на сцені, у вас довгі монологи, все відбувається в одному просторі, немає складних декорацій. Чи пробували раніше цей жанр?

Іван Волков: Ні. Хіба що спектакль "Бджолярі" згадаю, коли ми починали роботу з Миколою Рощіним (1997 рік, гурт "Корабель Дурнів"), але там без тексту… Так, моновистава грати непросто. У "Серотоніні" у мене таки є партнери, це важливо.

Ви пишете музику, в Олександринському театрі – автор звукового оформлення кількох вистав. А тут за музику відповідали не ви.

Іван Волков: Так, музикою займався Микола Якимов, він давно працює з Андрієм Кінахом. Чудовий музикант, що називається – родич, однокровник. Микола працював із нами віддалено – із Чехії, де зараз живе.

Ви усвідомлено та остаточно переїхали з Москви до Петербурга?

Іван Волков: Ще не переїхав, доки перебуваю "на шпагаті" між двома містами. У Москві сім'я, мама, донька вчиться, то все непросто.

Пише музику для кіно ("Гра в модерн", "Дура", "Велика гра") та спектаклів (музичне оформлення спектаклів А.Р.Т.О., Олександринського театру).

На Основній сцені Олександринського театру грає роль Сірано де Бержерака у спектаклі Миколи Рощина "Сірано де Бержерак". 2020 року став лауреатом премії "Золота Маска" за цю роль. 2021 року зіграв роль Павла Протасова у виставі Миколи Рощина "Діти сонця", номінований за виконання на Вищу театральну премію Санкт-Петербурга "Золотий софіт".

bbabo.Net