Росія (bbabo.net), - У республіках Алтай, Тува і Бурятія почався повномасштабний облік снігового барсу (ірбісу). Саме на цих територіях зосереджено до 90-95 відсотків червонокнижних хижаків із сімейства котячих, що мешкають у Росії. Проект стартував з ініціативи Світового фонду дикої природи (WWF) у Росії. Сніжний барс став другим видом великих кішок після амурських тигрів, для яких застосують нову систему обліку, розроблену восени минулого року Мінприроди РФ.
"Перепис" ірбісів триватиме до кінця березня. Першими на облік снігових барсів, дуже обережних і потайливих за натурою, вирушили співробітники Дирекції природних територій Республіки Алтай (природних парків "Ак-Чолушпа", "Уч-Енмек" і "Білуха") і національного парку "Сайлюгемський". Серед алтайських ірбісів є свої герої та героїні. Самець Хан став першим сніговим барсом, якого зняла як автоматична камера, а й аматорський об'єктив.
– Хан – справжній владика величезної території, він є домінантним самцем на Південно-Чуйському хребті. Дослідники приписують йому щонайменше 10 кошенят від трьох різних самок. Вперше автоматичні камери зафіксували цього потужного та красивого барсу наприкінці 2013 року, відтоді Хан регулярно відзначається на знімках фотопасток. На Южно-Чуйском хребті щороку скорочується чисельність сибірського гірського цапа, основний їжі снігового барса. Тому Хан проходить величезні відстані у пошуках видобутку, заодно патрулюючи свої володіння. Його зафіксували камери у західній частині Південно-Чуйського хребта. Загалом ірбіс подолав відстань близько сотні кілометрів, що говорить про відмінну фізичну форму нашого героя, - розповідає Валентина Зяблицька, заступник директора з екологічної освіти національного парку "Сайлюгемський".
Самку Чаганку за її плодючість співробітники нацпарку жартома звуть "матір'ю-героїнею". Барсиха регулярно приносить потомство, і вже поповнила угруповання ірбісів як мінімум на п'ять особин. Вчені познайомилися з Чаганкою у 2016 році, коли вона постала перед камерами з двома кошенятами. Через два роки її зафіксували з новим потомством із трьох кошенят! Восени 2019 року Чаганку помітили на побаченні, навесні 2020 року експерти сподівалися побачити новий виводок. Однак цього разу Чаганка не хотіла демонструвати потомство на камери.
- Чаганка живе на хребті Сайлюгем, на якому, раніше вважалося, не було снігових барсів. Причому зараз сусідні ділянки заселені новими господарями – молодими доньками Чаганки. Сніговий барс приносить потомство раз на два роки від 2 до 4 кошенят. Поруч із матір'ю барсята знаходяться 1,5-2 роки, навчаються полюванню. Потім молоді самці відокремлюються, йдуть на інші території, а їхні сестри вважають за краще залишатися в межах материнських володінь, – пояснила Валентина Зяблицька.
Цього року учасниками перепису ірбісового населення стане рекордна кількість фахівців та організацій. Під час робіт інспектори та вчені шукають та фіксують сліди життєдіяльності ірбісу (відбитки лап, шерсть, шкрябання на землі, задираки на деревах), збирають шерсть та екскременти для молекулярно-генетичного аналізу, перевіряють автоматичні камери, встановлені раніше. Принагідно експерти вважатимуть і чисельність сибірського гірського цапа - основного видобутку ірбісу в Росії, знімуть петлі та капкани, зафіксують природоохоронні порушення.
Звіряння чисельності снігового барсу дозволяє оцінити ефективність природоохоронних заходів.
- Ми очікуємо, що у Республіці Алтай динаміка чисельності залишиться позитивною, але це не означає, що загрози для снігового барсу зникли. Браконьєрське полювання за допомогою петель продовжується. За нашими прогнозами, чисельність сибірського гірського цапа – основного видобутку ірбісу в Росії – залишиться, на жаль, низькою, – повідомив Денис Маліков, директор Сайлюгемського національного парку.
У Гірському Алтаї ірбіс дуже рідко нападає на худобу, а ось у Туві таке трапляється. Тому цього року WWF розпочало реалізацію програми створення компенсаційного стада. Якщо чабан доведе, що його стадо постраждало від снігового барсу (ірбіс інакше нападає на овечок, ніж вовк, до того ж на пасовищах встановлюються фотопастки), він може отримати компенсацію. Але не грошима, а овцями. Весною таке компенсаційне стадо буде закуплено.
Компетентно
Тетяна Іваницька, прес-секретар представництва Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) в Алтаї-Саянському регіоні:
bbabo.Net