Своє рішення Бердимухамедов-старший пояснив у верховій палаті парламенту (Халк Маслахати), яку він очолює, тим, що ще два роки тому досяг «віку пророка» (63 роки). При цьому він не сказав нічого про свій повний вихід з політики, ні про наступника.

«Я підтримую думку, що дорогу до державного управління на новому етапі розвитку нашої країни треба дати молодим керівникам. Свій величезний життєвий і політичний досвід я як голова Халк Масхалати маю намір направити далі в цю область», — сказав президент у 15-ті роковини свого приходу до влади.

Кандидатом у президенти від правлячої Демократичної партії було висунуто його єдиного 40-річного сина Сердара, який зараз обіймає посаду віце-прем'єра, — другого за значимістю в країні. Прем'єр-міністра у Туркменії немає, оскільки уряд очолює президент.

На тій же сесії парламенту, де Бердимухамедов-старший поділився особистими планами, було прийнято Національну програму соціально-економічного розвитку Туркменії на наступні 30 років, яку представляв уже Сердар. Щоправда, деталей про неї громадськість не повідомили.

Чому Бердимухамедов наважився

Старший науковий співробітник Центру пострадянських досліджень ІСЕМО РАН Станіслав Прітчин у бесіді зі словами, що на рішення Аркадагу вплинув, найімовірніше, ціла низка факторів. У тому числі й психологічна втома Бердимухамедова від перебування на вершині влади.

«Він сам сказав про вік пророка, отже, можливо, справді сталося певне переосмислення.

А другий фактор — ситуація в Казахстані, яка показала, що варіант транзиту влади поза сім'єю досить загрожує. Серйозні ризики для людини, що йде, залишаються, навіть незважаючи на конституційні механізми. Тож для туркменської влади це був сигнал — як не треба діяти і як можна цього уникнути», — сказав експерт.

Політолог-міжнародник Рафаель Саттаров у розмові висловив думку, що «Бердимухамедов йде, щоб залишитися». На його думку, у Туркменії, як і у всіх «неофеодальних режимах з персоналістським присмаком», питання про передачу влади могло стати актуальним через погіршення здоров'я лідера.

«А, по-друге, Бердимухамедов розуміє, що в нього у багатьох сферах криза, з якої незрозуміло, як виходити. Його ім'я має надто токсичний характер, щоб країна могла вийти з безвиході, отримувати міжнародні кредити, знову запустити великі проекти у сфері енергетики.

А країни-сусіди показують приклад — передусім Узбекистан після смерті Ісламу Карімова з його курсом на будівництво «Нового Узбекистану», тепер і Казахстан.

Так чому б Бердимухамедову в такій ситуації не випередити неминучі події та не передати кермо влади для будівництва вже «Нового Туркменістану»? Це може дозволити розпочати з чистого листа партнерство, наприклад, із Євросоюзом», — пояснив експерт.

Саттаров також нагадав, що Туркменію іноді називають Венесуелою Центральної Азії. На його думку, у майбутньому це порівняння знову може стати актуальним, оскільки «Бердимухамедов впливатиме на країну з лікарняного ліжка, як це робив свого часу Уго Чавес».

Притчин погоджується з тим, що Бердимухамедов, швидше за все, не планує повністю йти з влади.

«Використовуючи ту ж казахстанську модель, ми можемо припускати, що Бердимухамедов зосередить у своїх руках основні кермо влади та владні повноваження. Але з огляду на відносини всередині сім'ї, він матиме ще більше механізмів контролю за сином і ситуацією в країні, ніж у Назарбаєва», — сказав він.

Познайомив з резюме

Майже, напевно, наступником стане син Аркадага Сердар Бердимухамедов, чиє ім'я в перекладі означає «вождь». У вересні 2021 року йому виповнилося 40 років, що, згідно з Конституцією, і відкрило йому можливість претендувати на головну посаду Туркменії.

За словами Прітчина, за традиціями Центральної Азії передача влади до сина — найкращий варіант.

"У Туркменії зараз такий наступник є, на відміну від випадків Карімова і Назарбаєва, у яких були тільки дочки", - зазначив він.За останній рік Сердар Бердимухамедов став активнішим і помітнішим як державний діяч. Так, у січні цього року він поїхав у самостійне турне до Ірану та Узбекистану, де зустрічався з президентами цих країн. У квітні 2021 року Бердимухамедов-молодший приїздив до Казані на засідання міжурядової ради ЄАЕС, куди Туркменія не входить.

Політолог Саттаров вважає, що Бердимухамедов-старший останньою своєю заявою просто підтвердив те, що давно здогадувалися як у країні, і у інших державах.

«Сердар уже відвідав потрібні столиці сусідів, немов знайомлячи їх зі своїм резюме. У Туркменії насправді давно вже зрозуміли, хто буде при владі після Аркадагу, хоча б після того, як Сердара подавала державна пропаганда останні три роки», — сказав він.

У минулому закордонні ЗМІ писали про Сердара як не дуже харизматичну людину, яку, до того ж, більше цікавили питання бізнесу, ніж політики. Проте його послужний список виглядає вельми значним — він був заступником закордонних справ, міністром промисловості губернатором Ахалського велаята, куди спочатку входила столиця Ашгабад. Опозиційні туркменські медіа писали про жорстокі методи управління під час перебування на останній посаді, де улюбленим висловом у розмовах із підлеглими Сердара нібито стало «Шию сверну».

Другу вищу освіту Бердимухамедов-молодший здобув у російській Дипломатичній академії МЗС за спеціальністю «міжнародні відносини». На першу спеціальність – інженера-технолога – він відучився у себе на батьківщині, пізніше також пройшов курси у Женевському центрі безпекової політики.

Ближче до Назарбаєвих, ніж до Алієвих

Туркменія залишається найзакритішою країною колишнього СРСР. За рівнем політичних та громадянських свобод вона перебуває внизу більшості міжнародних рейтингів. На виборах президента Бердимухамедов-старший ніколи не отримував менше ніж 89% голосів, а на останніх у 2017-му набрав 97,7%.

Бердимухамедов-старший запам'ятався останнім часом, м'яко кажучи, неоднозначними для глави держави заняттями, які транслювали ТБ для затвердження культу особи. Серед них — читка репу з онуком про подарованого коня та номер під пісню Джастіна Тімберлейка зі спадкоємцями, жим золотого грифу штанги під оплески міністрів, велосипедні прогулянки.

Крім того, глава держави написав багато праць як з медицини (за освітою він лікар), так і про історію туркменської кулінарії та коней.

У Туркменії нарівні з Північною Кореєю досі офіційно не зареєстровано жодного випадку COVID-19 (повідомлялося, що саме слово «коронавірус» під забороною), але країна про всяк випадок таки закупила китайську вакцину від нього. Зростає продовольча криза, через яку, як повідомлялося, навіть почали роздавати урядові «пайки».

Притчин вважає, що у Туркменії після зміни президента складеться конфігурація влади, за якої батько залишиться ключовим гравцем, а у сина в жодному разі не буде повноважень, щоб навіть за бажання кардинально змінити політичний устрій країни.

«Швидше за все, поки що збережеться той самий характер режиму. Лише за майбутнього можливого відходу від справ старшого, Сердар, можливо, реалізує якісь проекти з реформування. Але знову ж таки все це можливо тільки в середньо- та довгостроковій перспективі, зараз чекати серйозних змін не варто», — сказав аналітик.

Експерт Саттаров припустив, що режим у Туркменії може зіткнутися з низкою проблем найближчим часом, у тому числі через дії «сірих кардиналів».

«У Бердимухамедова є такі постаті ще з ніазовських часів. Це і творець культу особи Туркменбаші Віктор Храмов, і головний у фінансових справах Аркадага Ігор Макаров. Навіть розглядаючи успішний приклад передачі влади від батька до сина в Азербайджані, можна помітити, що за Ільхамом Алієвим спочатку довго «стежили» і допомагали люди Гейдара Реміз Мехтієв і Діляра Сеідзаде. І в Туркменії теж є такі люди, які вірою і правдою триматимуть курс, допомагатимуть самому Гурбангули Бердимухамедову не випускати з рук важелі влади.

На мій погляд, транзит до сина ніяк не забезпечує потрібну стабільність режиму, тому що якість еліт у Туркменії залишає бажати кращого. Варто пам'ятати, що на кожний приклад Алієвих в Азербайджані та Асадів у Сирії є приклади сімей Назарбаєвих у Казахстані та Мубараків у Єгипті», — наголосив він.

bbabo.Net