Держдума ухвалила постанову "Про звернення ДД "До Президента РФ Володимира Путіна про необхідність визнання Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки". За проект, запропонований фракцією КПРФ, проголосував 351 депутат. Свою позицію з цього питання ми попросили висловити першого заступника голови думського комітету з справ СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками Костянтина Затуліна.

- Костянтине Федоровичу, як ви самі проголосували? Чи підтримали звернення до президента?

– Ні, я не голосував за цей документ.

– Чому?

- Мій погляд відомий. Я визнаю підстави для того, щоб це обговорювати. Обговорення цілком може бути корисним. Але чого призведе таке ініціативне, одностороннє, таке негайне визнання Донецької та Луганської народних республік? Тільки одного - відмовитися від Мінських угод, до розвалу всіх існуючих переговорних форматів, включаючи нормандський. Тому що основою цього нормандського формату є мінські домовленості.

І тут самі собі надамо ведмежу послугу. Ми звели Мінські угоди до рангу документа ООН, ми наполягаємо на їх виконанні. І самі робимо крок, який негайно буде витлумачено як розчленування України, який перекреслює всі ці домовленості. Кращого подарунка для шалених в Україні уявити не можна.

Чим надихаються автори звернення? Вони про це написали у своєму тексті. З констатацією того, що відбувається там все гаразд - вона цілком задовільна з погляду реальності. Але далі автори пишуть, що визнання республік забезпечить захист їх громадянам, призведе до розрядки міжнародної напруженості та відновлення регіональної стабільності, започаткує процес їхнього міжнародного визнання.

Але всі ці благородні цілі шляхом визнання в обстановці, що склалася сьогодні, не реалізуються. Все буде з точністю навпаки. Ми створюємо привід для України відмовитися від Мінських угод, а може, й щось гірше. Звичайно, у тому випадку, якщо ця пропозиція буде підтримана президентом. Впевнений, що його не підтримає.

Ще раз наголошу: у нас немає інших документів, кращих за Мінські угоди. Ми протягом усього цього часу підкреслювали свою прихильність до них, дорікали Україні за те, що вона саботує угоди, дорікали Заходу за те, що він не натискають на Україну. І Захід змушений був маневрувати. Цей шлях має бути пройдений.

Якщо говорити про захист громадян, то захист має бути забезпечений насамперед військовим шляхом. Я про це неодноразово говорив: якщо Україна раптом зірветься з ланцюга, нападає на Донецьк та Луганськ, ми маємо заступитися. І тоді, до речі, ми повинні негайно порушити питання про визнання.

У нас уже був такий досвід – у 2008 році. Саакашвілі напав на Південну Осетію - і тут же у повній відповідності до заздалегідь оголошеного заходу ми визнали Південну Осетію та Абхазію.

Сьогоднішнє обговорення ми теж могли б вивести до цього: якщо ви нападете, то ми визнаємо – майте це на увазі. Натомість ми говоримо: "Ні, ми все одно визнаємо". Але цим ми даємо свободу рук Україні. Мовляв, якщо Росія все одно збирається визнати, який сенс із нею вести переговори? Іншого шляху, окрім військового, немає.

- Перша реакція президента на звернення звучить так: "Я виходитиму з того, що ми повинні зробити все для вирішення проблеми Донбасу, але зробити це все насамперед виходячи з можливостей щодо виконання мінських угод". В принципі це підтверджує ваш прогноз.

- Ну звичайно! Думаю, Володимире Володимировичу, був у курсі того, що таке звернення може бути прийняте. І він може його використати. Він може спробувати, наприклад, обговорюючи цю тему із західними партнерами, посилатися на те, що у нас у державі та суспільстві є й така думка: наш парламент підтримує ідею визнання і ви маєте це враховувати.

Тобто ми беремо на озброєння той метод, який застосовують по відношенню до нас на Заході. Коли, наприклад, адміністрація президента США, ведучи з нами переговори, починає посилатися на те, що якісь питання вони, можливо, й готові були б вирішити, але в конгресі інші думки, які в Білому домі не можуть не враховувати. Ми теж можемо вести подібну гру.

Але ми повинні усвідомлювати, що вони це використовують у своїх цілях. І вже почали використати. Вони заявили, почитайте скрізь, що ми вже визнали ДНР та ЛНР. До речі, і багато наших журналістів на телеканалах плутаються. Кажуть: "О, свято, перемога, ми визнали!" І тут слідує заява МЗС України: "Росія вийшла з Мінських угод".

Можна іноді чути, що ми нічого у Мінську не підписували. Як же не підписували? Ми не є стороною Мінських угод, але ми гарант. І якщо ми визнаємо ДНР та ЛНР, то ми відмовляємося від своїх гарантій. Але цим ми не зміцнюємо ДНР та ЛНР, а створюємо казус беллі.

bbabo.Net