Росія (bbabo.net), - У Геленджику створено один із перших у країні морських карбонових полігонів загальною площею 26 гектарів. Тут займуться моніторингом потоків парникових газів, розробкою нових секвестраційних технологій для зменшення емісії та збільшення поглинання вуглецю.

Морська ділянка полігону довжиною 12 кілометрів знаходиться в районі Блакитної бухти із зовнішнього боку акваторії. Наземна ділянка включає дві території: одна зайнята соснами та дубами, інша – чагарниковою рослинністю. Фінансування проекту, згідно з інформацією, опублікованою Міносвіти, в 2021 - 2022 році складе 324 мільйони рублів, з них 160 мільйонів - бюджетні, а 184 - позабюджетні.

За словами спеціального представника Міносвіти Росії з питань біологічної та екологічної безпеки Миколи Дурманова, декарбонізація економіки вважається одним з головних методів боротьби зі зміною клімату. Щоб успішно протистояти парниковому ефекту, потрібно викидати в атмосферу якнайменше газів, при цьому виймаючи вже викинуті.

Нагадаємо, що Євросоюз планує з 2023 року запровадити вуглецевий податок на продукцію підприємств, що імпортуються в ЄС, підприємств, що забруднюють атмосферу парниковими газами. За різними оцінками, він може торкнутися близько 40 відсотків російського експорту. Тому зараз стоїть завдання досягти вуглецевої нейтральності і підтвердити, що в РФ поглинається CO2 у тому ж обсязі, в якому його виділяють вітчизняні підприємства. Тут необхідні методики вимірювання викидів і поглинання парникових газів. Для їх розробки та випробування створюється національна мережа карбонових полігонів, до складу яких входять ліси, болота, сільськогосподарські угіддя та морські акваторії, оскільки розрахунки потрібні на всіх типах екосистеми.

- У районі Геленджика знаходиться Південне відділення Інституту океанології (ІВ) РАН з необхідною інфраструктурою, обладнанням та кваліфікованими співробітниками. Там розташована ділянка суші, що належить ІО РАН. Це дозволило створити карбоновий полігон з морською та береговою територіями, що межують один з одним, – розповів кореспонденту заступник директора з наукової роботи Інституту океанології РАН В'ячеслав Кременецький. – Крім того, у Чорному морі спостерігається так зване цвітіння коколітофориду, водорості з вапняним скелетом, що дає можливість розробляти відповідні технології секвестрації вуглецю. Є ще два полігони з морськими ділянками: на Сахаліні та Калінінградській області, там проробляються інші технології. Наявність у Геленджику берегової та морської частини полігону в перспективі дасть можливість досліджувати внесок суші та моря у потоки парникових газів, вивчати їх взаємний вплив залежно від сезону, метеорологічної обстановки та інших факторів. Робота вже розпочалася.

Усі полігони мають і освітнє завдання - підготовку фахівців для досліджень на таких об'єктах, а також пошук та відпрацювання технологій ефективного вилучення кліматично активних газів з атмосфери на карбонових фермах.

– Наразі проводяться лабораторні досліди з морськими водоростями, готуються установки для експериментів з метою вивчення цвітіння кокколітофориду, йде розшифровка ландшафтної зйомки сухопутної частини, – додав Кременецький.

На полігоні використовують різні вимірювачі потоків вуглекислого газу, метану, водяної пари. Устаткування призначене до створення станцій моніторингу потоків парникових газів, що у перспективі дозволить оцінити сумарний баланс їх викиду (емісії) і поглинання по всій території Росії. Проте з вимірами у воді ситуація складніша, тому що у світі для цього поки що не існує єдиних технологій. Тому вченим ІО РАН доводиться орієнтуватися на досвід вітчизняних фахівців – хіміків, біологів, фізиків, геологів.

Одним із учасників проекту став Кубанський державний університет. За словами проректора вишу Михайла Шарафана, над вирішенням проблеми працює кілька наукових колективів.

- Місця для карбонових полігонів вибираються, виходячи з репрезентативності ландшафту. Оскільки океан активно регулює вміст кліматично активних газів в атмосфері та впливає на так зване глобальне потепління, обов'язково слід проводити спостереження на ділянках у низьких широтах, - пояснив у бесіді з кореспондентом завідувач кафедри геоінформатики КубДУ, доктор географічних наук Анатолій Погорелов. – У Краснодарському краї ми хочемо вести спостереження не лише в акваторії. У нас є репрезентативними також сільськогосподарський ландшафт (агроценоз) та землі лісового фонду.

Вчені вже пропонують створювати полігони на землях сільгосппризначення та, наприклад, у Сочинському національному парку, але для цього потрібно кілька сотень гектарів, на яких виростають різноманітні культури. Отримані дані потім можна буде екстраполювати на аналогічні території в інших регіонах.- Реалізація таких проектів пов'язана із ризиком запровадження вуглецевого податку. Для Кубані ця проблема, на перший погляд, не така очевидна, як, скажімо, для видобувних регіонів. Але ця тема є актуальною для всіх суб'єктів, - вважає професор кафедри державної політики та державного управління КубДУ, доктор економічних наук Марія Терешіна. - На пілотних полігонах відбувається відпрацювання методик розрахунку викидів, вуглеродомісткості, оскільки універсальних технологій нині немає. Ці методики будуть застосовуватись і при розрахунках на інших ландшафтах.

В Інституті океанології РАН відзначають, що акваторія морської ділянки в Геленджику типова для всього узбережжя Краснодарського краю і отримані результати можна екстраполювати на більшу частину прибережної зони. Найближчим часом до складу кубанського полігону планується включити ділянки ландшафту, який є типовим та найважливішим з погляду вкладу в баланс емісії та поглинання парникових газів, це аграрні (наприклад, ферми та виноградники), степові та лісові зони. Конкретні майданчики виберуть після консультацій із регіональними науковими організаціями. Тут також мають намір створити карбонові ферми для розробки різних технологій зменшення емісії вуглекислого газу та метану в атмосферу.

За словами Миколи Дурманова, потрібно обов'язково знижувати концентрацію вуглекислого газу в атмосфері, і найнадійніший спосіб для цього – використання існуючих екосистем, оскільки рослини найкраще справляються із вилученням CO2 та його зберіганням у вигляді біомаси. Карбонову ферму можна створити, наприклад, на сільгоспугіддях та застосовувати там особливі агротехнології, що дозволяють не лише вирощувати продукцію, а й "закачувати" атмосферний вуглець у ґрунт на довге зберігання. Як вважає Дурманов, вже у недалекому майбутньому це перетвориться на окрему індустрію, яка має великі перспективи в Росії з її величезними територіями, що підходять для створення великих вуглецевих плантацій.

У межах полігону в Геленджику вже створено дослідну карбонову ферму, де відпрацьовуватимуть технології вилучення вуглецю з морського середовища. Тут також вивчатимуть закономірності емісії та поглинання вуглекислого газу на межі води та повітря залежно від сезонних та метеорологічних факторів.

– Проте на швидкість та масштаб реалізації планів розвитку моніторингової мережі в Краснодарському краї впливає наявність надійного та відповідального індустріального партнера, оскільки організація моніторингу потоків парникових газів потребує значних витрат на підготовку інфраструктури та закупівлю обладнання, – підсумував В'ячеслав Кременецький. - Нині ми опрацьовуємо питання співпраці з крайовими інвесторами, тому що вважаємо їх найбільш зацікавленими у створенні регіональної мережі карбонових полігонів.

Тим часом

Вартість відкриття карбонових ферм у світі поступово знижується, тому що уряди багатьох країн субсидують та стимулюють відповідні технології. Згідно з оцінкою Australian Carbon Credit Units, за вартістю тонни СО2 20 - 25 доларів діяльність карбонової ферми вигідніша, ніж звичайна сільськогосподарська.

Продають вуглецю на спеціальних біржах. Торговельною одиницею є метрична тонна, що виділяється в атмосферу СО2. По ній розраховуються і квоти на викиди парникових газів, які необхідно купувати виробникам для компенсації завданих збитків. Великі біржі функціонують у Європі, Азії, Північній Америці. Перший такий ринок у Росії створюється на Сахаліні. Ціни на біржах відрізняються. На одній із головних, European Union Emission Trading System, у червні 2021 року вартість метричної тонни СО2 досягла 56 євро.

bbabo.Net