Кавказ (bbabo.net), - Назва «Південна Осетія» з перших днів розквіту грузинського націоналізму нового часу не дає спокою грузинському істеблішменту. Які тільки терміни не були вигадані за минулі роки: «Шіда Картлі», «Цхінвальський регіон», «Самачабло»… У свою термінологічну еквілібристику грузинські політики намагаються втягнути і західних представників.
Нещодавно голова комітету із зовнішніх зв'язків парламенту Грузії Ніколоз Самхарадзе звернувся до Європейського союзу з проханням не використати термін «Південна Осетія». Про це він заявив на засіданні комітету, на якому був присутній постійний доповідач Європарламенту Грузії Свен Міксер.
За словами Самхарадзе, Південна Осетія є терміном радянського часу, який не визнається Конституцією Грузії. Депутат вважає, що необхідно використати назву «Цхінвальський регіон».
«Це — сталінський термін, створений у 1922 році. Неприємно, коли Євросоюз чи будь-яка держава-партнер Грузії використовує назву часів Сталіна», - сказав він.
Представник ЄС Свен Міксер у свою чергу заявив, що зауваження депутатів парламенту Грузії «важливе і має бути прийняте до уваги».
Нам же здається, що пан Самхарадзе перед тим, як робити подібні заяви, було б корисно знати історію та географію. І насамперед самої Грузії.
По-перше, у квітні 1922 року (час утворення Південно-Осетинської автономної області, а саме на цю дату натякає грузинський парламентар) Сталін ніяк не міг нав'язати цей термін, тому що не мав відношення до грузинських справ до жовтня 1922 року, коли став відповідати у центральному керівництві в Москві за майбутній устрій національних околиць Країни Рад. У цей час він був зайнятий виключно внутрішньопартійною боротьбою та утвердженням власного авторитету у вищих ешелонах влади.
По-друге, якби Самхарадзе добре навчався у школі, то він би знав про підручник географії Грузії, який називається «Бунебіс карі» («Брама природи»). Автор — видатний грузинський педагог та громадський діяч Якоб Гогебашвілі. Цей підручник вийшов у 1868 році, і на момент встановлення радянської влади в Грузії витримав понад 20 видань. Так ось, Гогебашвілі у розділі «Сусідні країни» пише:
«Осетини є гірським народом. Одні з них живуть по той бік хребта, на північних схилах, інші — на цьому боці, на південних схилах. З цієї причини Осетія поділяється на дві частини: Північну Осетію та Південну Осетію».
Нагадаємо ще раз, що підручник був виданий у Грузії 1868 року, тобто за 10 років до дня народження Сталіна.
Чи для прихильників Самхарадзе будуть аргументом і документи представників російської імперської адміністрації на Кавказі та свідчення численних мандрівників, які побували в Грузії, в яких є згадка терміна «Південна Осетія». Вперше найменування "Південна Осетія" в офіційних документах, як окреме територіально-географічне найменування, позначено в Актах Кавказької археологічної комісії (Санкт-Петербург 1864 том 1, з 581-583). Крім цього, термін «Південна Осетія», як поняття, що усталося, зустрічається в колійних нотатках німецького вченого К. Коха «Подорож через Росію до Кавказького перешийка» (Берлін, 1842 р.), у словнику Ф. Брокгауза та І. Єфрона (Санкт-Петербург , 1897 р., з 265) та інших. І це при тому, що сама Грузія в офіційних документах того часу називається виключно як Тифліська та Кутаїська губернії.
Тому самхарадзе треба погортати газети, що видаються в Грузії до встановлення там радянської влади. Наприклад, 1900 року в газеті «Тифліський листок» публікується ціла серія нарисів під загальною назвою «Південна Осетія», — «Шкільна справа у Південній Осетії». Назву Південна Осетія вільно використовують у своїх працях грузинський історик Мосе Джанашвілі та Захарій Чичинадзе.
Крім того, можна порадити тим, хто вважає, що більшовики запровадили термін «Південна Осетія», почитати мемуари організатора геноциду південних осетинів 1920 року Валіко Джугелі. Той у своїх спогадах чомусь використовує термін «Південна Осетія». Адже навряд чи цього карателя можна дорікнути любові до осетин.
У тому, як у сучасній Грузії реагують на об'єктивну оцінку історичних фактів, повною мірою переконався французький дипломат, посол Франції у сучасній Грузії (2007-2011 рр.) Ерік Фурньє, який мав необережність висловити своє ставлення до подій 1920 року, що не збігається з оцінками грузинського офіціозу. В інтерв'ю грузинським журналістам він нагадав Грузії про напад меншовицької республіки на Південну Осетію. Наївно увірувавши у свободу слова в Грузії, що проповідується, він необережно зазначив:
«Ви не зможете заново переписати історію та шукати відповідальність в іншому місці, а не там, де вона є. Якщо копнути трохи глибше, то повинні вимагати роз'яснень у меншовицької республіки, яка 1920 року винищила осетинське населення, а не у Франції та іншій країні».«Демократична» Грузія негайно відреагувала на таку «вільність» посла вустами грузинського політолога, дипломата з солідним радянським, а точніше, антирадянським стажем, відомого Сосо Цинцадзе. Звинувативши французького дипломата в недружніх заявах на адресу Грузії, Цинцадзе закликав МЗС своєї країни ні багато ні мало оголосити того персоною нон-грата та видворити з країни.
При цьому «батоно Сосо», перебуваючи не в ладах із хронологією подій, про які говорив Фурньє, стверджує, що в 1921(!) році Грузія «вела оборонну війну проти Росії, чим скористалися осетини і влаштували повстання»... Чи не чується вам у коментарі даного грузинського політолога відгук офіційного трактування Тбілісі подій серпня 2008 року? Тоді влада Грузії вустами свого тодішнього президента М. Саакашвілі стверджувала, що грузинські війська вирушили до Південної Осетії, щоб зупинити вторгнення російських військ.
Всім препараторам історії, і не тільки в Грузії, ми порадили б у частині інформації про походження назви «Південна Осетія» прочитати працю осетинського історика Юрія Сергійовича Гаглойти «Південна Осетія. До історії назви» (1983).
Ми також рекомендували б наше МЗС перекласти англійською мовою витяги з цього дослідження і надіслати їх тому ж депутату Європарламенту Свену Міксеру. І не лише йому.
Ну і нам самим пора вже офіційно, ставити питання про повернення осетинських земель, а це, як мінімум Тирсигом, Кудиком і Кобська улоговина, які завжди територіально ставилися на південь Осетії.
Південноосетинська газета «Республіка»
bbabo.Net