Новини

Війна до останнього смартфона

Після того як президент Володимир Путін повідомив про намір визнати незалежність ДНР та ЛНР, можна констатувати, що вичікувальна частина української кризи завершилася. Російська влада вирішила діяти - як саме і з якими цілями, ще не цілком ясно, - так що слід очікувати дій у відповідь з боку Заходу. Влада західних держав неодноразово наголошувала, що не має наміру воювати за Україну, але дасть відповідь на ескалацію з боку Росії економічними санкціями. Враховуючи, що цю колонку я пишу за допомогою клавіатури американської фірми Dell та комп'ютера виробництва Hewlett-Packard, розумно хоча б загалом поміркувати, які санкції можуть чекати нас з вами.

Інфляція споживчих цін у Молдові в липні досягла нового максимуму за 23 роки до 33,55% р/р

Почнемо з того, чого точно не станеться.

Я впевнений, що за будь-якого розвитку української кризи, навіть якщо справа дійде до великомасштабних бойових дій, Росію не відключать від системи SWIFT і не накладуть ембарго на експорт нафти.

Таким чином, ситуація в Росії не буде такою самою, як в Ірані. Я засновую це припущення на тому, що відключення від SWIFT, хоч і буде надзвичайно руйнівним для російської економіки, не дозволить зовнішнім покупцям платити за російські нафту і газ, що призведе до припинення поставок та повномасштабної енергетичної кризи у світовому масштабі. Зокрема, очевидно, що Європа, де російський газ забезпечує 30% споживання, не готова відмовитися від нього повністю в найближчому майбутньому.

Дещо ймовірнішими можуть бути санкції на найбільші російські держбанки. Однак для максимізації ефекту є сенс накладати санкції на всі держбанки разом, але такий захід призведе до порушень розрахунків і в західній фінансовій системі теж, до того ж може торкнутися платежів за енергоресурси. Тому, на мою думку, санкції проти банків можливі, але навряд чи будуть «драконівськими» і навряд чи охоплять усі держбанки, принаймні на першому етапі.

Поки що найімовірнішим є жорсткість експортного контролю з боку США та ЄС, що означає, що деякі товари з цих країн можуть стати недоступними в Росії.

Очевидно, що в російському машинобудуванні та виробництві електроніки існує маса слабких місць, і влада Заходу може обрати такі, де припинення постачання матиме обмежений ефект для західних компаній, залишаючись вкрай чутливим для російського бізнесу. У Росії тут залишаються невеликі можливості для асиметричних заходів у відповідь з упором на імпортозаміщення, але заплатять за них, в першу чергу, російські споживачі. У 2014 році Росія запровадила продуктові антисанкції у відповідь на обмежувальні заходи Заходу у ПЕКу та фінансах — можливо, тепер на нас може чекати щось схоже у сфері побутової електроніки.

Війна до останнього смартфона