У низці офіційних заяв та хорі взаємних звинувачень сторін у нинішній кризі навколо України дедалі частіше звучать балканські мотиви. З урахуванням сумного досвіду Балкан це насторожує, бо загрожує дуже серйозними наслідками.
Про натовські бомбардування Югославії у 1999 році нагадав минулого тижня президент РФ Володимир Путін у ході переговорів щодо української кризи з німецьким канцлером Олафом Шольцем. А на заперечення гостя, що причиною цього була загроза геноциду, російський лідер парирував: те, що відбувається на Донбасі з 2014 року, теж геноцид.
Тезу розвинули дипломати та слідчі. За словами представника МЗС РФ Марії Захарової, ситуація на Донбасі «і є геноцид, натуральний, якщо сім років гинуть діти, жінки, громадянське населення, коли люди не знають, що таке мирне життя». А у Слідчому комітеті РФ повідомили про заведення кримінальної справи у зв'язку з виявленням масових поховань мешканців на Донбасі, які загинули внаслідок невиборчих обстрілів з боку українських військових у 2014 році. Назва одного з селищ, де знайшли безіменні могили, звучить дуже символічно — Слов'яносербськ.
Балканські мотиви пролунали в українській кризі не вчора. Чи з самого початку збройного конфлікту на Донбасі з'явилася ідея використати для його вирішення модель Республіки Сербської, яка була створена за підсумками Дейтонських угод і є, по суті, державою в державі. Послідовна реалізація Мінських угод щодо України вела б саме в цьому напрямку, що цілком влаштувало б Москву, бо тоді питання майбутніх євроатлантичних інтеграцій України вирішувалися б з огляду на думку Донбасу, який має особливий статус.
Під час грузино-осетинського конфлікту 2008 року в Росії теж говорили про геноцид щодо жителів Південної Осетії і також проводилися аналогії з Косово. Тоді це стало одним із аргументів на користь проведення операції примусу Грузії до миру та визнання Москвою Південної Осетії.
Рік тому прем'єр Хорватії Андрій Пленкович запропонував Києву скористатися з хорватського досвіду інтеграції територій, населених переважно сербами. Москва розкритикувала ідею: проведена Загребом влітку 1995 року в Сербській Країні операція «Буря» призвела до сотень тисяч біженців-сербів.
Нинішні звинувачення українських військових у геноциді на Донбасі, мабуть, мають свою логіку. Доказ хоча б деяких його елементів може бути виправданням покарання винних у його скоєнні. Однак якщо у суперечках про українську кризу балканські мотиви стануть домінуючими, ціна може виявитися надто високою. Причому всім.
У югославських війнах 1990-х загинуло понад 100 тис. Чоловік, мільйони стали біженцями. Збитки Сербії від бомбардувань НАТО обчислюються сотнями мільярдів доларів. Натовські удари хоч і призвели до виходу сербських військових із Косова та прискорили проголошення ним незалежності, але половина країн світу її не визнає. Стіна відчуження між Сербією і Косово може виявитися довговічнішою за Берлінську. Ну а Боснія з її двома державними утвореннями та чверть століття після Дейтона залишається дисфункційною країною.
Тому краще, якби балканські мотиви в українській кризі звучали як застереження, а не як заклик до повторення.
bbabo.Net