Тривожно сьогодні не лише у Європі, а й у Тихоокеанському регіоні, де знову стикаються інтереси США та Китаю. МЗС КНР офіційно попередило про можливу загрозу повномасштабної конфронтації зі США. Чи слід побоюватися цього «останнього китайського попередження»?

Про те, що відбувається сьогодні між Сполученими Штатами та Китаєм, і як цим може скористатися Росія, особливо у контексті визнання ДНР та ЛНР, ми поговорили з доктором політичних наук Володимиром Петровським, провідним науковим співробітником Інституту Далекого Сходу Російської Академії Наук.

Глава МЗС Китаю Ван І у телефонній розмові з держсекретарем США Ентоні Блінкеном зазначив, що заяви «деяких офіційних осіб» у Вашингтоні провокують загострення відносин між двома країнами.

"Китай ще раз закликає Сполучені Штати вжити конкретних дій для виконання зобов'язань, взятих на себе президентом Байденом", - йдеться в повідомленні.

«Між Китаєм та США існують і конкуренція, і співпраця, і ми не можемо просто використати конкуренцію для визначення двосторонніх відносин. Деякі офіційні особи США виступають за довгострокову та запеклу конкуренцію з Китаєм, яка, ймовірно, переросте у повномасштабну конфронтацію між Китаєм та США. При цьому Ван І підкреслив, що Пекін готовий будувати діалог із США «на основі трьох принципів: взаємної поваги, мирного співіснування та взаємовигідної співпраці».

- Володимире Євгеновичу, як слід розуміти цю заяву китайського МЗС?

- Подібне попередження з боку Китаю означає, що Китай справді переймається тим, що Сполучені Штати намагаються порушити так звані «червоні лінії» безпеки. Китай описав, що ці лінії є і переходити їх не треба. Наприклад, не треба надто сильно підтримувати Тайвань. Це була частина домовленостей між США та Китаєм. Але зараз саме Сполучені Штати намагаються їх чомусь порушувати. І, зрозуміло, у Китаї не може бути іншої реакції, крім тієї, яку ми сьогодні спостерігаємо. Більше того, я навіть провів би паралель, як Китай відреагував на провокаційні дії Сполучених Штатів, і як це робить Росія.

- Ви маєте на увазі те, що відбувається в Україні?

- Ми ж бачимо, як Україну прямо підштовхують до того, щоб розпочати збройні дії проти Росії. Це повне безумство. Але ситуація симетрична. І при цьому Росія говорить Сполученим Штатам, Китай говорить Сполучені Штати, що не треба переступати червоні лінії.

- Це попередження можна вважати "чорною міткою" у бік Америки?

- Абсолютно вірно. Але все це відбувається у дипломатичній площині. Жодних військових заходів тут немає. Це важливо, що наші країни намагаються, як то кажуть, обумовити Сполучені Штати, щоб вони не залазили надто далеко, туди, куди залазити взагалі не треба.

- А якщо США не почують? Як Китай може на них вплинути, не воювати ж?

- Я думаю, що заходи можуть бути жорсткими. Звичайно, не бомбардування та обстріли, але серйозна реакція у вигляді контрсанкцій, у вигляді будь-яких обмежень на політичні контакти між США та КНР, цілком можуть бути. І, власне, Сполучені Штати мали цього очікувати.

- Але ж самі США також запроваджують санкції проти Китаю?

- Так, вони вводили різні санкції, потім їх частково скасовували, частково відновлювали. При цьому Китай застосовував свої контрсанкції починаючи з висилки неугодних осіб. Це шлях двосічний. По ньому можна зайти далеко, але зараз китайці прямо заявляють: послухайте, ми не хочемо! давайте обусловимося, зупинимося і обговоримо все, що відбувається. По суті, Китай пропонує Сполученим Штатам створити механізм врегулювання розбіжностей. Звичайно, протиріччя є і вони нікуди не зникнуть, але треба навчитися їх обговорювати. Мені здається, це цілком розумно.

Тим не менш, США все байдуже, наскільки я пам'ятаю, вони навіть кілька разів порушували територіальну цілісність Китаю в Південно-Китайському морі.

Там була складна ситуація – «сіра зона». Коли американські військові кораблі входили до територіальних вод, які Китай вважає своїми. Виникало багато таких конфліктних ситуацій, причому слід розуміти, що США самі неодноразово йшли на ці порушення. Ну не чіпайте Китай – і вам нічого не буде. Ні, треба весь час щось робити і потім чекати реакції у відповідь, сам Китай і звинувачуючи. На мою думку, це ще й питання політичної ментальності. Хоча якщо, як говориш, бажаєш миру, можливо, варто утримуватися від подібних провокацій? Але США чомусь йдуть іншим шляхом.

- До речі, Пекін також підтримує російські вимоги щодо нерозширення НАТО?

- Так звичайно. Ми пам'ятаємо спільну заяву 4 лютого під час візиту Володимира Путіна до Китаю, в рамках якої Пекін підтримав російські вимоги щодо нерозширення НАТО. Китай погодився, що НАТО розширювати не треба. Це є дуже важливим пунктом загальної політичної філософії для наших країн.- А те, що сталося вчора з ДНР та ЛНР, дуже далеке від інтересів Китаю? Він може якось висловити своє ставлення до того, що трапилося?

- Я думаю, що в цьому випадку Китай якраз виявлятиме максимальну обережність. Він випливає з позиції, що процеси врегулювання ситуації навколо збройного конфлікту мають бути, перш за все, дипломатичними. До того ж, Китай неодноразово заявляв про те, що підтримує Мінські угоди.

На жаль, учора Мінські угоди наказали довго жити.

- Так, за фактом. Але я не думаю, що Китай просто зараз раптом почне дотримуватися іншої позиції. Справа не в тому, що він скаже чи не скаже, а в тому, що Сполучені Штати готуються запроваджувати нові санкції. Це означає, що проти китайських банків, які співпрацюють з Росією за комерційними проектами, вони також чисто теоретично можуть їх оголосити. Це досить складна ситуація, зокрема й для самого Китаю. Тому, я думаю, у найближчому майбутньому ми спостерігатимемо якесь балансування, бажання зберегти існуючий стан речей. Хочу нагадати, що той самий Китай досі не визнав і належності Криму до Росії. Китай має свою політику: нехай всі сядуть за стіл переговорів. То хто ж із цим сперечається? Давайте! Росія завжди готова до цього. Позиція Китаю з одного боку бездоганна, але з іншого – гранично політично обережна. У принципі Китай боїться про вторинних санкцій, які можуть бути дуже йому болючими. І при цьому він не хоче псувати стосунки з Росією. Він ніби на чаші терезів, яка може коливатися багато разів не тільки протягом дня, але навіть протягом однієї години.

bbabo.Net