Росія (bbabo.net), - Отже, рішення прийнято: Росія офіційно визнала суверенітет та незалежність Донецької народної республіки та Луганської народної республіки. Після встановлення дипломатичних відносин передбачається надання економічної, гуманітарної та військової допомоги, реалізація інших заходів, необхідні оформлення державності нових суб'єктів міжнародного життя.
Це – важливе рішення, яке матиме далекосяжні наслідки як безпосередньо для російсько-українських відносин, так і у ширшому плані для європейської та міжнародної безпеки. Можна без перебільшення сказати, що перегорнуто чергову сторінку історії, яка розпочалася під час гострої кризи всередині та навколо України наприкінці 2013 – на початку 2014 року. Якщо говорити про мешканців ДНР та ЛНР, то нинішній поворот відкриває для них нову надію на мирне життя.
Відсутність впевненості у завтрашньому дні протягом більш ніж восьми років не дозволяла людям планувати майбутнє, нормально трудитися, будувати сім'ю та виховувати дітей. На даному етапі для Донбасу відкривається перспектива певної стабільності та передбачуваності, без яких сталий розвиток навряд чи можливий. Якщо дипломатичне визнання з боку Москви буде підкріплено помітним прогресом у вирішенні гострих економічних та соціальних проблем, на що дуже розраховують місцеві жителі, їх підтримка такого розвитку подій буде забезпечена.
У цих умовах втрачають сенс Мінські угоди, які були покликані вирішити шляхом переговорів багаторічну кризу навколо "окремих районів Донецької та Луганської областей України". Угоди, на які покладалися великі надії, і навколо яких вирували такі пристрасті, тепер залишаться лише у підручниках історії. Швидше за все, та сама доля спіткає і створений для реалізації угод "Нормандський формат" переговорів у складі представників Росії, України, Франції та Ф.
Це не означає, що на переговорах навколо України треба в принципі поставити хрест, але якщо вони й відновляться за певних обставин, то, швидше за все, відбуватимуться в іншому форматі, іншому складі та з іншим порядком денним.
Реакцію Києва на події, що відбуваються, можна вважати очікуваною. Там чудово розуміють, що Україна не в змозі ефективно перешкодити втіленню в життя рішення Москви. Тому українським керівництвом курс взято на те, щоб отримати з цього "ураження" максимальну вигоду для себе на майбутнє. У політичному плані Україні зараз важливо заручитися підтримкою її суверенітету та територіальної цілісності з боку якомога більшої кількості держав. Звідси підвищена активність у ООН, інших міжнародних організаціях. Відповідно, не варто чекати на якусь "смугу дипломатичних зізнань" нових держав з боку міжнародного співтовариства - навряд чи ДНР і ЛНР виявляться в цьому відношенні більш успішними, ніж визнані Росією 2008-го Абхазія та Південна Осетія.
Втрачають всякий сенс Мінські угоди, покликані дозволити шляхом переговорів багаторічну кризу
Неважко передбачити, що особливий наголос Україна робитиме на те, щоб максимально використати свій імідж "жертви агресії" для збільшення економічної допомоги із боку Заходу. І тут Київ може цілком досягти успіху, оскільки західні країни, які не можуть заступитися за Україну військовим шляхом, будуть готові піти на серйозні економічні вливання, щоб продемонструвати свою солідарність з українським керівництвом. Наскільки ефективно ця допомога буде використана і якою мірою вона послужить модернізації української економіки та соціальної сфери - питання поки що залишається відкритим.
Щодо військових аспектів, то Київ і західні країни, швидше за все, заглушатимуть тему членства в НАТО і форсуватимуть процес перебудови всієї військової машини України під стандарти альянсу. Очікується збільшення військово-технічної допомоги Києву з боку окремих країн НАТО, включаючи і постачання сучасних озброєнь. Розрахунок усієї цієї політики простий: показати мешканцям України – і не лише їм – переваги "дружби" із Заходом. Втім, з питань конкретних форматів та обсягів військової підтримки Києва у спільноті західних країн і надалі зберігатимуться суттєві розбіжності.
До цього етапу протистояння з Росією західні держави підійшли більш "підготовленими", ніж це було у 2014 році. Протягом останніх днів, тижнів та місяців ведеться небачена досі інформаційна атака на Росію, використовуються всі можливі засоби, методи маніпулювання громадською думкою. Ця кампанія, спрямовану як на російську аудиторію, а й у аудиторію у країнах, набуває затяжний характер. З практичних кроків слід очікувати поетапного запровадження вже анонсованих санкцій, покликаних торкнутися найчутливіші сфери російської економіки. Санкційний тиск стає одним з основних інструментів зовнішньої політики Заходу, причому з часом цей тиск стає все більш витонченим і фокусованим.
Швидше за все, останні події навколо України матимуть і довгострокові стратегічні наслідки, зокрема в галузі безпеки. Західні держави вже давно відмовилися від ідеї формування єдиної системи безпеки в євроатлантичному регіоні, про що йшлося на рубежі XX і XXI століть. Тепер очікується, що вони прискорять курс на зміцнення власної безпеки з опорою на НАТО, про що буде заявлено на саміті альянсу, який відбудеться в Мадриді в червні 2022 року.
До цього етапу протистояння з Росією західні держави підійшли більш "підготовленими", ніж це було у 2014 році
Сьогодні відкривається новий розділ сучасної історії Європи - зі своїми викликами та можливостями, надіями та розчаруваннями, перемогами та поразками, придбаннями та втратами. Попереду багато несподіваного та незвіданого, а тому в жодному разі на спокійне життя розраховувати не варто.
bbabo.Net