ЛЬВІВ, Україна – Для мільйонів українців російське вторгнення п’ять днів тому принесло смерть, терор і невизначеність. Для Міли Гадзієвої, IT-менеджера із західного міста Львова, це принесло пекучу ясність мети.

Гадзієва координує роботу сотень волонтерів, які цілодобово працюють у львівському головному розподільному центрі гуманітарної допомоги, який базується в художній галереї в тіні палацу 19 століття. У кращі часи він мілився з туристами.

Сьогодні зали галереї переповнені волонтерами, які сортують гори подарованих товарів – одягу, їжі, медикаментів – у ящики для роздачі нужденним.

Серед них сотні людей, які чекають при мінусовій температурі на львівському вокзалі, сподіваючись сісти на рідкісний потяг до сусідньої Польщі, і ще сотні людей розташувалися в автомобілях та автобусах уздовж забитої дороги до кордону.

«Це не тільки наша боротьба», – сказала Гадзієва, коли в соцмережах поширювалася новина про нищівний ракетний удар у зруйнованому війною східному місті Харкові. «Ми захищаємо Європу. Ми захищаємо демократію».

Вона сказала, що прихильники України в усьому світі тепер мають «останнє рішення: воювати ми разом чи ні?»

У Львові, 700-тисячному місті, відомому своєю архітектурною красою та культурною спадщиною, мешканці, опитані Reuters, залишалися зухвалими, але готовими до гіршого.

Сирени повітряного нальоту спрацювали більше десятка разів від початку російського вторгнення 24 лютого, чимало людей кинулися в підвали та інші укриття.

Наразі у Львові бомби не потрапляли, але цілями були сусідні міста. "Ми не знаємо, де і коли можуть вдарити ракети", - сказала Гадзієва.

А багато леополітів – як львів’ян називають англійською – ще готувались до приходу російських солдатів.

Магазини другорядного харчування залишалися в основному закритими, декому було схоже на різке повторення пандемії у Львові у 2020 році. Продаж алкоголю в магазинах та ресторанах з 18:00. За повідомленням міського медіа-центру, до півночі заборонили з понеділка, оскільки «важливо, щоб усі залишалися зосередженими».

"Ми їм ніколи не пробачимо"

Львів оточений військовими блокпостами, які укомплектовані солдатами, що викликало довгі хвилі вночі. Комендантська година діє з 22:00 до 6:00.

Одне перехрестя на півдні Львова було укріплено бетонними перегородками, мішками з піском та автомобільними шинами, а простір навколо нього розкиданий протитанковими «їжаками» з очищеного металу.

Десятки резервістів у формі вишикувалися біля сусідньої армійської бази, багато з яких ветерани попередніх кампаній проти Росії на Донбасі. На плакаті біля бази було написано: «Захист країни – обов’язок кожного».

Майор Назар Соболь привітав резервістів, сказавши, що на базі проведуть інструктаж і дадуть боєприпаси, а потім розгорнуть, щоб зупинити будь-яке просування росіян.

Його не здивувало, що величезна російська армія не підкорила набагато меншу українську. «Не важливо, скільки вас», — сказав він. «Важливо, наскільки ви готові».

На запитання про настрій своїх солдатів майор енергійно вилаявся російською і посміхнувся: «Ми дуже оптимістичні».

Повернувшись у львівський центр гуманітарної допомоги, така ж надія та непокора вселяли волонтерів, як-от Лілія Попович, яка до минулого тижня керувала місцевою програмною компанією. Тепер вона сиділа між коробками з консервами та мішками з картоплею.

«Ми їм ніколи не пробачимо», — сказала вона про росіян, які вторглися. «Ми будемо боротися до кінця. До кінця. До кінця».

bbabo.Net