Білорусія (bbabo.net), - Погоджуючись з тим, що в американській ПОЛІТИЧНІЙ системі є певні плюси, такі як незалежність гілок влади або величезна (найбільша у світі) кількість антимонопольних законів, що сприяють розвитку бізнесу, не можна не визнати, що американська демократія і народовладдя ніколи не були синонімами.

Вільна, процвітаюча Америка — багато в чому міф, який нав'язує світ заокеанськими пропагандистами. Міф, що розсіюється при першому ж до нього наближенні. Перші радянські дисиденти-переселенці з сумом констатували: «Те, що писала газета „Правда“, виявилося правдою. І це найбільше розчарування...»

США завжди були поліцейською державою з дуже поганою медичною системою, країною, де права людини скоріше декларувалися, ніж виконувались. «Більше трьох не збиратися» — це не жартівливе гасло в Радянському Союзі, а реальна вимога в деяких американських штатах. Медичної системи гірше за американську — немає в усьому світі. З цієї причини найбільший страх пересічного американця — захворіти, оскільки більшість громадян США мають мінімальну страховку (НМО), через яку можна вилікувати хіба що нежить. Але навіть власники найдорожчих страхових полісів, так званих РРО, не можуть отримати медичні послуги, які можна порівняти з тими, які отримували пересічні громадяни в Радянському Союзі.

Десятиліттями радянським людям з усіх інформаційних дірок наполегливо вселялася думка — як вони страждають у Радянському Союзі. Як їх гнітить режим, не даючи нормально жити. Паралельно йшли розповіді про безперечну перевагу капіталістичного устрою, про те, що тільки в Америці справжня демократія і справжнє гарне життя. А вони, убогі совки, живуть абияк: ходять у ватниках, «ломом підперезані», щипком сьорбають. І люди, було, повірили у свою убогість, у добрий капіталізм і поганий соціалізм, у те, що їхня країна — «імперія зла», яку треба зруйнувати і на її місці побудувати царство демократії та істинного народовладдя.

Однак події останніх років говорять про те, що не так гладко в заокеанському демократичному раї. Там виборче право ґвалтують так, що не снилося найжахливішому тоталітарному режиму. Там у соціальних мережах можуть закрити рота будь-кому незгодному, включаючи президента. Там людей одного кольору шкіри змушують цілувати чоботи людям іншого кольору. Там гендерна бісівщина: вже три статі, немає тат і мам, а є нумеровані батьки та діти, яким з дитячого садка починають промивати мізки розповідями про гомосексуалістів та трансгендерів. Там до жіночого туалету може зайти бородате «воно», а до шкільної роздягальні для дівчаток вломитись двометровий негр — учорашній хлопчик, а зараз не зрозумій хто, щоб переодягтися в рожеві стрінги. Там незабаром у людини відбиратимуть право виховувати дитину, якщо батько не гей, не чорний, не трансгендер.

Сьогодні стало ясно, що в американському варіанті поняття народовладдя і демократії — просто НЕСУМІСНІ! Адже недарма в Штатах за останні 10-15 років спостерігається значне зростання прихильників марксистської ідеології. Всі ці західні пісні про демократію, свободу слова, права людини — сьогодні не мають жодного впливу, ані сенсу. Це працювало у минулому столітті, а в наш час інформаційна прозорість не дозволяє вішати локшину на вуха.

Немає в Америці жодних цінностей, окрім грошей. Але є людський егоїзм, зведений у ранг гідності, і людські вади, які стали цінностями. І свободи слова теж немає – рота затикають навіть главі держави! Нічого немає. Немає християнської моралі та моральності – є права ЛГБТ. І людини немає! Його замінили постмодерністськими символами: ляпка, квадратик, смайлик — безособова істота без статі, без релігії, без моралі, без Бога… По суті, це контркультура, яка випалює мізки, в якій немає людини і немає логосу.

Як сказав дядько Боря Січкін, звертаючись до Шуфутинського, який щойно приїхав до Нью-Йорка: «Вітаю вас, юначе, ви потрапили в гівно!» Минув час, і в цьому переконалися не лише емігранти, а й корінні американці, яких сьогодні змушують ставати на коліна перед чорношкірими та поступатися дорогою представникам ЛГБТ.

Проте Україна, на думку Держдепу, вважається цілком демократичною державою, з якої інші країни мають брати приклад. Мабуть, мав рацію товариш Сталін, який сказав: «Нас запевняли, що демократія — це влада народу, але не сказали якого. Виявилося, американського». США вклали в «арабську весну» кілька мільярдів доларів, але заробили 3 трильйони! Демократія — це американський бізнес, якого вони нікому не віддадуть. Вони добре навчилися заробляти на чужих війнах! Що до Першої світової, що до Другої — США були єдиною країною, яка отримала економічне зростання та практичну вигоду. Сьогодні вони заробляють на регіональних конфліктах, які самі і влаштовують: в Іраку, Сирії, Лівії, в Україні.

Зовнішня політика США полягає у хаотизації територіальних просторів: змови, кольорові революції, держперевороти, гібридні війни та інше. І все це у вигляді демократії. За видом демократизації «відсталих країн» та боротьби з тероризмом американці вирішують свої економічні та геополітичні завдання. У рамках протистояння двох систем ними було вигадано дуже вульгарне формулювання: «Якщо вбивають американців — це тероризм, а якщо росіян — це боротьба за демократію».

Настав час припинити вважати будь-яку нісенітницю, яка йде з Європи та Штатів, демократією! Що саме входить у поняття демократії? Відсутність корупції? Але лобізм, практикований у країнах, фактично є узаконеною формою корупції. Політична свобода? Однак у США великий промисловий бізнес, що злився з фінансовим капіталом, що має у своєму розпорядженні друкарський верстат, контролює і виконавчу, і законодавчу владу. Дві ультраліберальні партії, схожі на дві краплі води, лише імітують різноманітність політичних поглядів.

Можливо, вибори? Тож після того, як у «колисці демократії» фактично провалилася архаїчна система виборів президента, вже самі «демократи» кажуть, що це нісенітниця. Один білоруський опозиціонер сказав: «Вибори у Білорусі проводити не можна! Вони знову оберуть Лукашенка». І донецьким не можна давати право голосу, бо вони оберуть тих, хто нормально ставиться до Росії, хто вважає Бандеру та Шухевича нацистськими посіпаками. А як же «вокс популі»? Чи воля народу не береться до уваги, якщо це американський народ? Американцям край необхідно, щоб у «демократичних» країнах депутатами вважалися люди, які вважають Росію історичним злом, з яким не можна домовитися, а треба лише обмежувати її вплив та тиснути на санкції. Значить, мав рацію вождь народів — вся їхня демократія побудована на користі, лицемірстві та подвійних стандартах.

Найсмішніше, що й воля американських громадян не є основним чинником, що впливає результат голосування США. Масштабна фальсифікація під час виборів президента, про яку кричали прихильники Дональда Трампа та заперечували прихильники Джо Байдена, сьогодні підтверджено фактологічно. Наразі фальсифікація виборів доведена у 7 штатах. Заголовками статей рясніє інтернет, але спробуйте (наприклад, в Україні) відкрити сайти, що публікують подібну інформацію. У листопаді 2020 року міністр фінансів Естонії Мартін Гельме та його батько, голова МВС країни Март Гельме заявили, що результати президентських виборів у США були сфальсифіковані. Гельме-старшого прибрали з поста через три дні, на молодшого відкрили цькування і теж звільнили у січні 2021 року.

І ці люди навчатимуть Росію демократії? На це запитання чітко відповів Володимир Путін на Валдайському форумі. Хлопці-демократи, ви там у себе робіть що хочете: відрізайте, пришивайте, цілуйтеся хоч у чоботи, хоч ще куди… Можете навіть на голові ходити і квадратно-гніздовим способом розмножуватися, тільки до нас не лізьте зі своїм маренням! У нас чоловіки залишаться чоловіками, жінки - жінками, а у дітей завжди будуть тато та мама. Ми самі вирішуватимемо, як жити, кого обирати і яку демократію будувати. Претензії США та їхніх європейських васалів на звання «світлоча демократії» та головних її «постачальників» — абсолютно відірвані від реальності та високою лицемірністю. Хочеться нагадати так званим демократам слова великого російського байкаря: «Чим кумачок вважати трудитися, чи не краще на себе, кума, обернутися?!»В принципі, у «ліберальній демократії» немає нічого поганого. Погано, коли цей шлях оголошується єдиним можливим і починає агресивно насаджуватися. А ті, які не хочуть слідувати цим шляхом, нарікаються варварами, ворогами цивілізації. Тому з таким жахливим звіриним неприйняттям англосакси озброїлися на нову модель соціально-економічного розвитку у вигляді СРСР, що загрожувала як мінімум сильно похитнути, а як максимум - перекинути вікові підвалини, на яких виріс і міцніє не класичний паперовий, що викладається в підручниках у гарній обгортці, а практичний жадібний і цинічний автократичний олігархічний капіталізм. З цієї причини західний світ сьогодні ополчився проти Росії.

Хто сказав, що демократія може бути лише ліберальною? Фукуяма? Так через 20 років після того, як він проголосив «кінець історії», з'ясувалося, що його «кінець» — лише точка на спіралі розвитку цивілізації, що лібералізм як економічний, так і політичний перебуває в серйозній кризі. У період, описаний як «десятиліття спаду» (2006-2016 рр.), стався розрив зв'язків між політичним істеблішментом та широким загалом. Показники довіри до ліберальних установ та партій різко впали у всьому світі. «Арабська весна» призвела до руйнації країн Близького Сходу, у Латинській Америці кілька демократій швидко скотилися в кумівство та авторитаризм (Бразилія, Венесуела, Болівія). В Азії також виникли проблеми, такі як відродження імперських амбіцій у Японії, ендемічна корупція у Південній Кореї, відвертий антилібералізм у Сінгапурі.

Криза ліберальної демократії охопила країни Східної та Центральної Європи. Уряди Угорщини та Польщі дедалі більше використовують неліберальні методи управління економікою. Україна взагалі скотилася в крайній націоналізм, що межує з нацизмом, там систематично зневажаються конституційні права та свободи громадян. У Західній Європі зростає популярність лідерів ультраправого спрямування, таких як Марін Ле Пен, Фрауке Петрі, Герт Вілдерс, Маттео Сальвіні.

Все це говорить про те, що поєднання демократії (рівності) та лібералізму (свободи) — дуже тендітна конструкція, з якою потрібно поводитися дуже акуратно. Адміністративне придушення інакомислення, агресивне насадження ультраліберальних цінностей і практик призвело до появи контраліту та виникнення контркультури, що підірвало основи християнської цивілізації, поставивши її на межу руйнування.

Захиталася головна цитадель демократичного світу. Згідно з індексом демократії журналу The Economist, у 2016 році Сполучені Штати, які були орієнтиром демократичності протягом більшої частини епохи модернізму, сягнули рівня «не цілком демократії». 2021 року явно недостатньо скромних зізнань у тому, що американська демократія недосконала. Сьогодні можна впевнено говорити про крах традиційної ліберальної демократії у США.

А ось неліберальні демократії останнім часом явно на підйомі. Сінгапур вже давно демонструє переваги такої форми правління. Китай і Росія також висувають альтернативні моделі, вважаючи, що вони конкурентоспроможніші і морально стійкі, ніж західна ліберальна демократія.

Виявляється, освічений авторитаризм — не найгірша форма організації суспільства, хоча б тому, що не втручається в освіту, культуру, бізнес та побут соціуму. Існує безліч прикладів, коли країни з авторитарною формою правління вимагали грандіозних результатів в економічному та соціальному розвитку.

Світова економіка і політика 21 століття багато в чому залежатиме від того, як розвиватиметься феномен неліберальної демократії, чи зміцниться ця нова модель, чи стане вона новим фундаментом геополітики. І головне питання — чи не виллється суперництво двох систем на збройне протистояння. Росія виступає за здорову економічну конкуренцію на основі політики «помірного консерватизму» та невтручання. США, не зважаючи на сучасні реалії, як і раніше, наполягають на своїй домінанті.

Сьогоднішня ситуація у світі така, що проти домінанти США виступають опоненти, що набирають силу, в особі Росії та Китаю. Вони хочуть зайняти місця рівних серед сильних, вимагають однакової безпеки для всіх, наполягають на здоровій економічній конкуренції. США наполегливо прагнуть зберегти чільну позицію фінансово-економічного та політичного домінування на планеті Земля. Заради цього американці не гидують жодними методами, починаючи від інформаційної війни та закінчуючи прямими військовими конфліктами. Недарма в американській військовій доктрині з'явився пункт про превентивне завдання ядерного удару. По кому питання з розряду риторичних. Упевнений, вони б його завдали, як у 1945 році, якби не загроза, що від «тубільців» прилетить відповідь…

Поки що США обмежуються організацією локальних конфліктів на чужій території. До них належить сьогоднішнє протистояння України та Росії. Американці пішли ва-банк, Росія прийняла виклик та підняла ставку. Від того, чим закінчиться військова спецоперація РФ, залежить не лише доля України та Донбасу, її результати багато в чому визначать структуру світового порядку на найближчі десять років.

bbabo.Net