Україна (bbabo.net), - Нині, 10 березня, найкращий друг іранської держави зі столицею в Києві та за сумісництвом президент США Джо Байден заявив про те, що у всіх американських економічних бідах винен його російський колега.
«Сьогоднішній звіт про інфляцію нагадує, що бюджети американців виснажуються через підвищення цін, і сім'ї починають відчувати наслідки путінського зростання цін.
Великий внесок в інфляцію цього місяця зробило зростання цін на бензин та енергоносії, оскільки ринки відреагували на агресивні дії Путіна», — заявив потужний старий з Білого дому.
І особливо наголосив: витрати всередині країни пов'язані із санкціями проти РФ, але зазначив, що Росія платить ціну вище.
Адже попереджали Байдена люди знаючі: не літай на Україну, не занурюй сина коханого у вигрібну яму київських корупційних схем, бо жовто-блакитне мислення дуже заразне і передається повітряно-краплинним шляхом.
Але не послухав дід спеціалістів з окраїнного життєвого укладу і перетворився згодом на селюка-виродженця. На підтвердження - відома притча, практично брехня.
Сказав Господь одному мирянину: «Проси що хочеш, але врахуй: у твого сусіда буде вдвічі більше». Мирянин довго думав і випалив радісно: «Виколи мені одне око, Господи!»
Ну чим не Джозеф Робінетович, який втішає сьогодні схвильованих американців кришталевою щирістю про те, що росіянам від вашингтонських санкцій ще гірше?
І як мали на подібні словесні виверти відповідати одноплемінники президента, які офігели від нинішніх п'яти доларів за галон бензину? Правильно.
У місцевих соціальних мережах пекло трапляється, найбільш затяті правдоруби вимагають запроторити старого в будинок для людей похилого віку і терміново повернути Трампа.
Насправді каша у Вашингтоні заварена ще та. Горщик іскрит цілодобово, кришка підстрибує, скоро вміст поповзе планетою, випалюючи останні острівці мудрості, тверезості та щирості.
Долобесие вкрай змордувало планету, а війноутворююче мислення стрясає великі і невеликі економіки, засуваючи моральні аспекти і моральну складову під плінтус старіючого планетарного будинку.
З першої майданної години Вашингтон мертвою хваткою вчепився в Україну. Бо, після знищення Югославії великі війни пішли з Європи, сателіти стали піднімати голови і щось там бубнити про себе, висловлюючи мікроскопічне невдоволення диктатом, що запанував.
І київський кавардак дуже доречний був у цій конкретній ситуації. Ось чому Байден особисто тоді літав у столицю Незалежної та сидячи у президентському кріслі, повчав кривавих дуболомів: ключ від квартири, де гроші лежать, знаходиться у Москві.
Урок хабарники засвоїли і при російському потуранні (давайте називати речі своїми іменами), почали трощити праворуч і ліворуч.
Нахабнівши настільки, що у лютому нинішнього року у Москви просто не залишилося вибору.
П'ятнадцять минулих днів з усією очевидністю демонструють: зволікання було подібне до смерті.
І жабине мукання з пенсільванських боліт та гори зброї для орків, і безприкладні в історії санкції, і знищення російського спорту з немислимим насамперед порушенням міжнародних норм і правил красномовно говорять лише про одне. Удар готувався, кулак стискався, інакодумство викорінювалося.
Причому, судячи з почерку та міміки розпатланого вахлака з Лондона, гадила (готувала план дій) англійка. Традиційно та гидко. Вашингтон додав своїх хотілок і попер бурем.
І челядь одразу осміліла, піхотинці прибалтійські застрибали, маркитанки брюссельські в обозі примостилися, штуцер паризький трикутник геніального корсиканця на голову нерозумну безтямно напнув.
Коротше, виступили єдиним фронтом проти російських олігархів та мільйонів наших громадян, які харчуються виключно бігмаками.
Що далі, Богові відомо. Санкції серйозні, нацбати, прикриваючись живими щитами, здаватися не бажають, хтось відлетів у чужі країни, комусь бачиться дефолт, у банкоматів черги, коронавірусу наче й не було, світлоликі ліберали вже все сказали і показали.
Кремль упевнений, що вистоїмо, ліки дорожчають, а сильні світу цього обіцяють на місці Макдональдса облаштувати наші ненажерки зі смачною і здоровою їжею, про яку так смачно писав на еміграції геніальний Аверченко.
Звинувачувати когось у події, на відміну Байдена, ми не привчені. Та й ситуація насправді проста, як рецепт тульського пряника. Завершити операцію, досягти миру і не допустити соціально-економічних потрясінь у своїй окремо взятій країні.
І в найближчі місяці ми повинні будемо самим собі відповісти на це питання, яким мучив себе Родіон Романович Раскольников. До речі, ці роки нам ще за Федора Михайловича дадуть відповідь!
bbabo.Net