Bbabo NET

Новини

Українець намагається повернутися до Маріуполя, щоб врятувати родичів, які не знають, чи вони живі

У Запоріжжі в бік Маріуполя, який уже чотири тижні перебуває в оточенні російських військ, сотні автомобілів з українцями вишикувалися на лобовому склі написом «діти» у листах сульфіту.

Переміщені внаслідок конфлікту люди часто описують його як пекло, оскільки місто на південному сході України було сильно бомбардовано московською армією, Маріуполь є стратегічним, оскільки, якщо його взяти, він утворить сухопутний шлях із Криму, анексованого росіянами в 2014 році, до Донбас, регіон на сході країни, де розташовані Луганськ і Донецьк, де зосереджені проросійські сепаратисти.

Неодноразові невдачі в переговорах між Москвою та Києвом щодо встановлення режиму припинення вогню в місті не лише завадили багатьом мирним жителям залишити Маріуполь, але й унеможливили роботу гуманітарних неурядових організацій, таких як Міжнародний комітет Червоного Хреста, у цьому районі.

За повідомленнями тих, кому вдалося втекти, населення, яке залишилося в Маріуполі, живе під постійними обстрілами, які вже зруйнували більшість будівель і вбили поки невідому кількість людей, - повідомляє New York Times з посиланням на інтерв'ю Петра. Андрючченко, радник уряду Станом на 15 березня в місті було виявлено 2400 загиблих мирних жителів.

І без того висока цифра, оскільки ООН наразі підрахувала загибель 925 мирних жителів по всій країні — організація визнає, що підрахунок занижує реальну кількість — також має відображати лише невелику частину загиблих у Маріуполі. За оцінкою Андрюченка, яка не надала жодних доказів на підтримку його твердження, загальна кількість може досягати 20 000.

Навіть в умовах такого сценарію мирні жителі, яким вдалося втекти з міста, тепер намагаються повернутися, щоб врятувати членів сім’ї. Для цього вони беруть припаси, ліки, одяг, воду і навіть інструменти, такі як лопати, мотики та кувалди, корисні для копання серед завалів будівель, зруйнованих бомбардуваннями.

Один із них — 47-річний Олег — прізвище він не назвав — народився в Маріуполі й зумів забрати туди частину родини, але не всіх родичів. Тепер, з третьої спроби, він хоче отримати колишню дружину, сина, невістку та її сина. «Єдине, що я думаю, це те, що мені потрібно туди потрапити. Не важливо, як».

Чи можете ви пояснити, що ви збираєтеся робити? В останній день лютого я відвіз частину своєї сім’ї з Маріуполя до Дніпра і їхав назад, щоб вивезти звідти решту своїх родичів, але мені це не вдалося, оскільки місто було заблоковано. Зараз, останні три дні, я намагався виїхати із Запоріжжя, щоб якось дістатися до Маріуполя і знайти спосіб врятувати свою родину. Це моя третя спроба, дві попередні провалилися, тому що нам ніхто не дав дозвіл на виїзд із Запоріжжя.

Цього разу ми не будемо йти за офіційним конвоєм, ми будемо рухатися самостійно, без жодних записів, бо кажуть, що так можна. Тож через п’ять хвилин ми виїжджаємо на п’яти машинах. Якщо ми зазнаємо невдачі, ми спробуємо ще раз завтра і післязавтра. Оскільки люди там голодують, без води, ми маємо допомогти їм якнайшвидше.

Чи контактуєте ви з людьми, яких збираєтеся врятувати? Не. Я не знаю, де вони, живі вони чи ні. Я не спілкуюся з ними з 2 березня. Немає зв’язку чи інших способів спілкування з ними. Як я вже сказав, я навіть не знаю, живі вони чи ні.

Хто з вашої родини ще в Маріуполі? Моя колишня дружина, мій син, моя невістка та її син.

Ви в маленькій машині. Як ви будете їх транспортувати? Я втисну їх у машину. Я збираюся викинути будь-які речі, щоб люди, перш за все, помістилися в машині.

Ви не були в Бердянську чи інших підконтрольних Росії районах. Як ви готуєтеся мати справу з російськими військовими? Я залишаюся спокійним, не буду вести себе агресивно. Ми всі люди, я думаю, вони зрозуміють мою ситуацію, зрозуміють, що ми повинні рятувати своїх близьких. Мабуть, у них теж є сім’ї. У всякому разі, у мене немає іншого виходу, мені потрібно вийти, дістатися до своєї сім’ї і витягти їх із цього пекла.

з чим ви працюєте? Я працюю в міжнародній гуманітарній організації. Я не хочу називати назву організації, але раніше я працював, допомагаючи тим, що ми називаємо ВПО, а тепер члени моєї родини також стали ВПО. Я продовжую працювати, я продовжую допомагати людям і буду продовжувати це робити, але спочатку мені потрібно врятувати людей, яких я люблю.

Українець намагається повернутися до Маріуполя, щоб врятувати родичів, які не знають, чи вони живі