Захищаючи багатовіковим ремеслом, ремісники в цьому регіоні зайняті розписом різдвяних дрібничок, зірок, мініатюрних дідів та інших прикрас, які будуть відправлені за кордон.

У майстерні в Кашмірі, що керується Індією, майстри сидять у медитативній тиші, зосереджуючись лише на тонкому зчепленні й обережних мазках пензля.

Мусульманські майстри використовують стародавню форму мистецтва, що датується 14 століттям, для створення сучасних різдвяних прикрас для експорту на ринки, включаючи Сполучені Штати та Сполучене Королівство.

Від дрібничок до мініатюрних Дідів Морозів, попит на ці вироби ручної роботи особливо високий під час різдвяного сезону.

Але поки ці майстри заробляють на експорті традиційних виробів з пап’є-маше, кількість замовлень скоротилася через обмеження COVID-19.

«Колись я отримував сотні тисяч замовлень на Різдво, починаючи з жовтня кожного року, — розповідає Мухаммед Актер Мір, який керує майстернею з пап’є-маше.

«Останні кілька років ми не отримували жодних міжнародних замовлень, але цього року, коли ситуація з COVID-19 покращилася в інших країнах, я отримав замовлення на Різдво. Але це вже не так, як було раніше. Ми зробили близько 30 відсотків бізнесу в порівнянні з тим, що ми робили раніше. Якщо ситуація з COVID-19 покращиться в усьому світі, я сподіваюся, що ми отримаємо більше роботи».

За словами Мехмуда Шаха, призначеного урядом директора ручних верстатів і ремесел у Кашмірі, мистецтво прибуло в долину Кашміру разом із суфійським святим Шах-е-Хамданом, або, як його інакше називають, Мір Сайїдом Алі Хамадані, іранським мандрівником.

«Поряд з ним були садаати, їм приписують започаткування багатьох ремесел і серед них пап’є-маше», – розповідає він.

«Відтоді це практикується, змінювалося різні форми. І сьогодні це один із важливих секторів нашого рукоділля.

«У нас близько 3000 ремісників, пов’язаних із сектором пап’є-маше. І пап’є-маше тут споживають не тільки на місці, а й всередині країни, а також експортують».

У Шрінагарі, головному місті спірного регіону, багато майстерень і магазинів з пап’є-маше, у кожному з яких є делікатно виготовлені вироби, які привозять туристів з усього світу в долину.

Шах каже, що витвори мистецтва «дуже бажані», попит на пап’є-маше створює значні робочі місця в регіоні.

«Це є одним із важливих аспектів експортного сценарію, і багато людей пов’язані з цим сектором», – каже він.

Хоча баркаси повернулися на знамените озеро Дал у Срінагарі, кількість туристів різко скоротилася з кількох причин. Іноземних туристів майже немає через обмеження на поїздки по всьому світу.

Рішення уряду Індії скасувати спеціальний статус, наданий штату в 2019 році, викликав заворушення та протести, що призвело до зниження кількості туристів.

Цьому ще більше завадила пандемія COVID-19.

Постраждали такі торговці, як Муштак Ахмад.

«Ми сподівалися, що з покращенням ситуації з COVID обмеження на міжнародні рейси будуть зняті, експортери та туристи знову прийдуть, і бізнес відновиться», – сказав він.

«Але [через новий варіант Omicron] обмеження були знову введені, і ми залишилися без справи».

Інфляція та зростання цін на матеріали, які використовуються для створення традиційного кашмірського пап'є-маше, також роблять мистецтво дорогим і нежиттєздатним завданням.

Мір, один із прихильників мистецтва, зараз звертається за допомогою до уряду, щоб врятувати ремесло.

«Мистецтво пап’є-маше вмирає», – каже він.

«Раніше матеріал був дешевий, ремісник добре заробляв [гроші] на ремеслі, а тепер матеріал дорогий, а зарплата менша. На заробітки від ремесла справді важко вести господарство. Уряд не зробив достатньо для відродження галузі, а також не намагався зацікавити ремісника, щоб він був зацікавлений продовжувати мистецтво».

Місцеві жителі підключаються.

Незважаючи на те, що у них є невелика християнська громада, місцеві кафе купують і демонструють різдвяні прикраси, сподіваючись, що вони привернуть чиюсь увагу і допоможуть зберегти багатовікове ремесло.

bbabo.Net