Кавказ (bbabo.net), - Вірмено-турецькі переговори розпочнуться найближчим часом. Сердар Килич, професійний дипломат, колишній посол Туреччини в США, який заперечує історичну реальність геноциду вірмен і однозначно займає антивірменську позицію, був призначений для ведення цих переговорів спецпредставником Анкари. Здавалося, що у відповідь на цей крок вірменською стороною буде висунуто не менш досвідченого дипломата, але вибір влади республіки впав на віце-спікера парламенту та представника правлячої команди Рубена Рубіняна. Про це сьогодні, 21 грудня, пише газета "Паст" ("Факт").

Призначення Рубіняна викликало замішання в вірменському експертному співтоваристві, оскільки він не має відповідного дипломатичного досвіду та переговорних навичок, особливо на тлі свого майбутнього турецького візаві. Проте проблема навіть не у призначенні віце-спікера парламенту, бо вона має значно глибший характер. Позиція Вірменії залежить не від дій одного дипломата, а від курсу чинної влади, констатує видання.

«Після війни (у Карабаху восени 2020 року. — Ред.) уряд Нікола Пашиняна не зміг відновити зіпсовану репутацію Вірменії і замість того, щоб зайняти гідну позицію, постійно виконував турецько-азербайджанські вимоги. Майбутні переговори в рамках вірмено-турецької нормалізації визначатимуться саме схильністю влади до поступок. Пашинян, принаймні досі, виступає лише як погоджувач та „адаптер“. І в цьому контексті виходить, що посланець вірменської сторони виконуватиме лише роль звичайного зв'язкового», — йдеться у публікації.

З іншого боку, продовжує «Паст», ситуація така, що будь-якому професійному дипломату з досвідом складно виконати місію спецпредставника за Пашиняна, коли Вірменія перестала бути регіональним чинником.

Щодо нинішньої ситуації у відносинах між Вірменією та Туреччиною та так званої «футбольної дипломатії» у 2008—2011 роках, у період спроби двосторонньої нормалізації при знаходженні у владі Сержа Саргсяна, то ці два процеси просто непорівнянні, оскільки кілька років тому Анкарі довелося враховувати інтереси Єревана, котрий з досить твердих позицій на карабахському напрямку вимагав нормалізації стосунків без попередніх умов. Нині Пашинян імітує ту ж вимогу, але з урахуванням повоєнної реальності, що склалася в регіоні, це носить здебільшого лише декларативний характер.

«Турецька сторона в односторонньому порядку вирішила вести переговори через посланців, оскільки, з одного боку, Анкара покаже міжнародному співтовариству, що рухається на основі принципу „добросусідства“, з іншого — затягуватиме процес і висуватиме нові вимоги до Вірменії. А в разі потреби — заведе переговори в глухий кут, звинувачуючи в цьому Єреван. Тому в такій ситуації наївно покладати якісь позитивні очікування на майбутні вірмено-турецькі переговори», — робить висновок газета.

Як повідомляло bbabo.net, деякі представники експертної спільноти Вірменії висловили раніше думку, що ще до офіційного запуску процесу нормалізації відносин республіки з Туреччиною Єреван «відійшов від своїх стратегічних інтересів, готовий на односторонні, нескінченні поступки, у тому числі на шкоду своїй національній безпеці».

bbabo.Net