Кавказ (bbabo.net), - Грузія отримала позитивну рекомендацію Єврокомісії про надання їй статусу кандидата в члени ЄС. Про цю «багатомісячну драматичну та емоційно насичену мелодрамі» пише 12 листопада і офіційна газета «Південна Осетія».

Після новини, озвученої представниками ЄК 9 листопада, у Грузії у повній відповідності до національних особливостей влаштували традиційно бурхливе шоу. Стрічки грузинських інформаційних ресурсів рясніли привітаннями, пафосними промовами політиків та функціонерів усіх мастей, які наголошували на значущості події для Грузії. І влада, і їхні опоненти з табору опозиції змагалися один з одним, доводячи, хто з них більше зробив для набуття статусу та обмінюючись звинуваченнями у недостатній відданості «справі фюрера та націонал-соціалістичної партії». Цілком феєричний, за оцінкою «Південної Осетії», за набором шалених пропагандистських штампів виступ пролунав у виконанні президента Грузії Саломе Зурабішвілі, яка того ж дня ввечері вимовила емоційний спіч на мітингу в Тбілісі.

«Вітаю, мої співвітчизники! Вітаю вас, мешканці окупованих територій, бо наше європейське майбутнє — це ваше європейське майбутнє. Ми знаємо, що це єдиний шлях збереження нашої культури, ідентичності, нашої захищеності, миру та територіального об'єднання. Інший шлях веде до рабства та втрати себе. Це наша відповідь Росії, це наша відповідь на окупацію», — заявила президент Грузії під овації натовпу, що зібрався, і стояли поруч західних дипломатів, включаючи представників ЄС.

Перше, що спадає на думку після почутого, пише автор публікації, стосується, перш за все, рівня викладання історії в установах, де свого часу навчалася Саломі Зурабішвілі, а це, здавалося б, такі солідні заклади як Паризький інститут політичних наук та Колумбійський університет. При цьому серед викладачів майбутнього президента Грузії були дуже неабиякі постаті, включаючи Збігнєва Бжезинського, Жан-Батиста Дюрозеля та інших маститих діячів. Мабуть, все-таки тривале перебування в Грузії вкрай негативно позначилося на її трактуванні низки ключових моментів у новій та новітній історії цієї країни, зазначають у Цхінвалі.

«По суті, пані Саломе одним махом перекреслила той вражаючий прогрес, який грузинська нація досягла під патронажем Російської імперії, а згодом у складі СРСР. За неповні два століття залишки грузинських князівств, що володіють жалюгідне васальне існування під ярмом агресивних південних сусідів, були перетворені на цілком сучасну республіку, з високим рівнем розвитку культури, науки та освіти, з досить різноплановою економікою та сучасною інфраструктурою. І це вже не кажучи про вільний доступ, який представники грузинського суспільства отримали до органів управління імперії, а потім союзної держави, використовуючи отримані ресурси на користь своєї нації. Про такі досягнення напівголодні, обірвані, що ховаються лісами від каральних загонів персів і османів картлійські князі не могли й мріяти. Як і тисячі грузинських дівчат та хлопчиків, якими торгували на східних базарах», — йдеться у статті.

І тепер, спираючись на спадщину «проклятого імперського минулого», проживаючи на територіях, подарованих у буквальному значенні цього слова «окупантами», грузинські політики говорять про вікове прагнення Європи, про «рабство» та агресію з боку Росії. Щоправда, не зовсім зрозуміло, чому вони пропонують приєднатися до відзначення сумнівного досягнення осетинів і абхазів, у яких з історичною пам'яттю поки що все гаразд. Принаймні, у Південній Осетії та Абхазії, чудово пам'ятають, хто і яку роль відіграв у їхній історії, підкреслюють у Цхінвалі.

Як прогнозує автор «Південної Осетії», після того, як уляжеться чергова хвиля ейфорії, багато хто в Грузії досить швидко зрозуміє, що разом реального просування на шляху євроінтеграції бюрократи ЄС впарили їм незграбно приголомшений симулякр, переслідуючи цілком тривіальні геополітичні інтереси. Визнання у цьому прозвучало того ж дня від голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн, яка, коментуючи рішення ЄК щодо України, Молдови та Грузії, наголосила, що «якщо Союз не буде достатньо швидким у зближенні країн-кандидатів, то вакуум заповнять інші. «У наших геополітичних інтересах завершити створення Союзу і зробити його сильнішим, ніж будь-коли», — сказала вона.Саме з цієї обставини виходили в ЄС, де серйозно побоюються зростання впливу Китаю, Росії та інших країн БРІКС на міжнародній арені, поспішаючи застовпити за собою якнайбільше сфер впливу. На Грузію вони мають свої види і вони не дуже поєднуються з інтересами цієї республіки. Надання Грузії статусу кандидата в члени ЄС мало чого зобов'язує євробюрократію, натомість накладає багато зобов'язань на грузинську владу, яким тепер доведеться під подвійним тиском, ззовні і зсередини, виконувати дев'ять умов. Одне з них стосується приведення політики Грузії до більшої відповідності до зовнішньої політики ЄС. Як заявив посол Євросоюзу в Грузії Павло Герчинський, виступаючи на мітингу в Тбілісі 9 листопада, «ЄС сприймає Грузію як провідного партнера у регіоні, який може відіграти дуже велику роль у встановленні миру та стабільності у сусідстві». Іншими словами, Захід знову хоче перетворити Грузію на повністю керований плацдарм для розширення свого впливу на Кавказі, не переймаючись тим, як на ці наміри реагуватимуть та сама Росія, Іран та інші країни, які мають інтереси в регіоні.

Наступні вимоги ЄС стосуються проведення «вільних» та «справедливих» виборів після виборчих реформ, необхідності вживати заходів проти «іноземних маніпуляцій та втручань, спрямованих проти ЄС та його цінностей» тощо.

«По суті, європейські чиновники за підтримки старших американських партнерів планують надіти зашморг на „Грузинську мрію“ і причому хочуть зробити це руками самих „мрійників“, оскільки нав'язувані ними умови призведуть до зміни влади в Грузії та погіршення відносин Тбілісі з Москвою та Пекіном. Уникнути затягування зашморгу буде дуже проблематичним заняттям, оскільки Грузія сама підписалася під щільніший контроль з боку ЄС», — зазначає газета.

Крім того, на тлі позитивного рішення Єврокомісії та висловлювань західних політиків з цього питання, грузинська опозиція, яка об'єднує у своїх лавах значні маси радикалів-реваншистів, почала діяти більш агресивно та наполегливо, посилюючи тиск на уряд, у тому числі питаннях розвитку відносин з Росією та Китаєм. Їхня мета на наступний рік — змінити владу в Грузії. Та ж Зурабішвілі в інтерв'ю телеканалу France 24, не приховуючи, заявила, що в ході парламентських виборів у Грузії, які пройдуть у жовтні 2024 року, «можливо, ми станемо свідками еволюції, максимально стабільної та спокійної, яка приведе нас до коаліційного уряду». Одне із завдань нового уряду вона бачить у вираженні більшої солідарності з Україною. Учасником нової коаліції може стати сама Зурабішвілі, яка явно не збирається на політичну пенсію. За поширеною в Грузії версією, нинішній президент республіки планує створити політичний союз разом із колишнім прем'єром Георгієм Гахарією та колишнім омбудсменом Ніно Ломджарією.

«Неважко припустити, якою виявиться реакція „Грузинської мрії“ на плани опонентів, і тут головна інтрига полягає в тому, якими будуть дії грузинської опозиції та надання їм підтримки зовнішніх сил, якщо їхні плани плавно витіснити „Мрію“ з Олімпу зазнають краху. Чи буде санкціонований новий майдан, цього разу в Тбілісі, чи Захід все ж таки волітиме не вступати двічі в ту саму воду. Ключова проблема для Грузії полягає в тому, що реваншизм і агресивний націоналізм у грузинському суспільстві нікуди не поділися, і саме ці фактори є благодатним ґрунтом, що активно використовується Заходом у своїх інтересах. Шумна істерія, що триває після інциденту на прикордонних територіях Південної Осетії, з публікацією особистих даних російських прикордонників і погрозами на їх адресу, в черговий раз показала, що уроки серпня 2008 року в Грузії багато хто явно призабув, інакше постерігся б загрожувати розправою, - Заявила «Південна Осетія».

Показовою є і позиція Грузинської патріархії щодо цього питання, зазначає газета. Заява католикоса Іллі II про те, що "Тамаз Гінтурі пожертвував своїм життям через любов до країни", і що законні дії російських прикордонників - "найбільший злочин і найбільша ганьба", красномовно вказують на поточні пріоритети ДПЦ, яка, схоже, знову не геть благословляти нові авантюри грузинських націоналістів, наголошують у Цхінвалі.

bbabo.Net