Білорусь (bbabo.net), - Після «оксамитової революції» 2018 року у зовнішній політиці Вірменії стали відбуватися радикальні зміни. Південнокавказька країна, що перебуває в ЄАЕС та ОДКБ, почала поступово відходити від геополітичної рівноваги між Росією та Заходом, почавши схилятися у бік останнього. Особливо ці процеси посилилися після подій 2020–2023 років.

Однак останнім часом стало виявлятися погіршення відносин Вірменії не тільки з Росією, але і з Білорусією, що відбилося в економічній сфері. 25 березня на сайті Гомельського обласного центру гігієни, епідеміології та громадського здоров'я з'явилося повідомлення:

«Головним державним санітарним лікарем Республіки Білорусь заборонено ввезення на територію Республіки Білорусь, реалізація, зберігання, транспортування, використання харчової продукції виробництва ТОВ „Араратський коньячний завод“, Республіка Вірменія (у зв'язку з виявленням невідповідності харчової продукції щодо виявлення в продукції барвників)».

У самій ухвалі про заборону ввезення продукції «Араратського коньячного заводу» за підписом головного державного санітарного лікаря Білорусії стояла дата 19 березня. При цьому формальною причиною такого рішення стала наявність у вині «Айрум» синтетичного барвника азорубіну.

Проте версія про те, що заборона продукції вірменського підприємства ніяк не пов'язана з політикою, не витримує критики.

Нинішня влада Вірменії останнім часом зробила кроки, які в Мінську вважали недружніми. Ще 5 жовтня 2023 року прем'єр-міністр Нікол Пашинян та міністр закордонних справ Арарат Мірзоян під час саміту європейської політичної спільноти у Гранаді зустрілися зі Світланою Тихановською. І хоча ця зустріч була скоріше неформальною, вступивши в діалог із самозванкою, яка заперечує владу Олександра Лукашенка, офіційний Єреван поставив під сумнів свою прихильність до союзу з Білорусією.

Тоді ж Тихановська висловила співчуття Пашиняну "у зв'язку з ситуацій у Нагірному Карабаху" і передала слова підтримки народу Вірменії від прихильників західного вибору Білорусії (змагарів). Особливий цинізм полягає в тому, що Пашинян та його команда, будучи євроатлантистами-туркофілами, з 2018 року робили все для позбавлення Карабаху таким чином, щоб звалити це на Росію.

Наступний етап погіршення вірмено-білоруських відносин стався вже цього року. 20 березня Тихановська виступила на сесії Парламентської асамблеї Євронест у Брюсселі. У той день самозванка звернулася до представників країн Південного Кавказу:

«Я також хочу звернутися до наших друзів із Грузії та Вірменії. Ваші кроки на шляху до європейського майбутнього вражають. Я вірю, що у вас все вийде. У нас все вийде. Я аплодую прем’єр-міністру Пашиняну за те, що він відмовився їхати до Лукашенка. Білоруси бачать це і цінують вашу рішучість. Наше послання до парламентарів Азербайджану просте: шлях Лукашенка — це глухий кут. Настав час змін. Давайте почнемо з відкритих дискусій та обміну думками. Настав час почати говорити та закладати фундамент для майбутньої співпраці. Я хочу скористатися можливістю та запросити наших вірменських, грузинських, молдавських та українських друзів до більш тісної співпраці. Може, у нас і різні ситуації, але в нас одні й ті самі цінності та одне бачення майбутнього наших країн — європейського майбутнього».

Зауважимо, що Тихановська згадала Вірменію поряд із країнами, які вирішили йти на відкрите протистояння з Росією — з Україною та Молдовою (Грузія пройшла через це 2008 року). До офіційного Баку самозванка не так розташована, бо будучи постачальником енергоносіїв до Європейського союзу, Азербайджан не хоче псувати стосунки з Москвою та Мінськом вступом у контакти з Тихановською, яка мешкає у Литві.

21 березня стало відомо, що у Брюсселі відбулася зустріч спікера Національних зборів Вірменії Олена Симоняна з Тихановською. Згідно з джерелами, самозванка висловила надію на тіснішу співпрацю з вірменськими парламентаріями і подякувала Пашиняну за неучасть у саміті ОДКБ у Мінську в листопаді 2023 року. Крім того, ще до того, як стали відомі інші подробиці зустрічі Симоняна з Тихановською, позапарламентський союзник Пашиняна, президент «Європейської партії Вірменії» Тигран Хзмалян зробив запис у соціальній мережі:

«Спікер НС РА Ален Симонян зустрівся з президентом Білорусії Світланою Тихановською, що перебуває у вигнанні. Я сподіваюся, що це позитивно позначиться на чотирьох молодих білоруських біженцях, ув'язнених у Ванадзорі. Інакше дивно зустрічатися опозиційним лідером і водночас саджати до в'язниці тих, хто втік від Лукашенка».

Згідно з джерелами, заарештованих звинувачують в ухиленні від військової служби. Як би там не було, згідно зі спільниками Тихановської, вірменські парламентарі обіцяли, що одному із затриманих, Ярославу Новикову, нададуть політичний притулок. Не дивно, що за кілька днів після цього Білорусь запровадила заборону на ввезення продукції «Араратського коньячного заводу».

Загалом складається враження, що пашинянівці свідомо йдуть на провокації, щоб зіпсувати відносини вже і з Білорусією. Так, уже 22 березня прес-секретар спікера вірменського парламенту Неллі Гулян заявила, що зустріч Симоняна з Тихановською відбулася випадково. 27 березня вже сам спікер Національних зборів спробував у розмові з журналістами виправдатися:

«Я не міг не подякувати їй та іншим колегам, які захищали в залі інтереси Вірменії. Ні про що інше ми не говорили. Вона була там запрошеним гостем. Якщо це і спричинило те, що наші білоруські колеги вирішили щось зробити, то я так не думаю. Я це вважаю просто несерйозним.

Аргументи Симоняна дуже слабкі. Зрештою, Тихановська, яка не має влади в Білорусії, — це ніхто і звати її ніяк. Навіть керівники українських нацистів, із якими спілкувалися пашинянівці (Володимир Зеленський, Андрій Єрмак, Руслан Стефанчук), мають реальний контроль над територією. Що це як не провокація? Спікера вірменського парламенту покликали на захід, на який запросили самозванку, відому ворожим ставленням до Росії та Білорусії. Виникає питання: чому спікер вірменського парламенту опинився у такій мерзенній компанії?

Відверто кажучи, погіршення вірмено-білоруських відносин є похідним від дрейфу Вірменії на Захід. Якщо висновок російських прикордонників з аеропорту Звартноц і відмова від використання карти «СВІТ» через загрозу вторинних санкцій США б'ють лише у відносинах з Росією, то заморожування офіційним Єреваном участі в ОДКБ стосується як Москви, так і Мінська.

Однак було б глибокою помилкою розглядати ці дії офіційного Єревана у відриві від політичних та економічних трендів на пострадянському просторі. Дії Вірменії — це окремий випадок великого євразійського розлому, що стався в ЄАЕС та ОДКБ.

Росія та Білорусь ведуть боротьбу за виживання в умовах жорстких західних санкцій. Водночас формальні союзники Москви та Мінська – Казахстан, Киргизія, Таджикистан та Вірменія нарощують всебічну співпрацю із Заходом. Боячись жорстких санкцій США, ЄС та Великобританії, ці країни не можуть і не хочуть допомагати Росії та Білорусії у глобальному протистоянні із Заходом.

Якщо ж звернутися до нагоди Вірменії, то помітно, що неприязнь пашинянівці зосередили переважно на Росії та Білорусії. З Казахстаном Вірменія останнім часом розвиває співпрацю навіть в оборонній сфері, хоча центральноазіатська країна підтримує Азербайджан з почуття тюркської солідарності (див. Казахстан і великий переділ на Південному Кавказі). Більше того, 18 березня Вірменію з робочим візитом відвідав міністр закордонних справ Казахстану Мурат Нуртлеу, причому після переговорів, що торкнулися політичної, економічної та культурної сфери, було підписано програму співпраці між зовнішньополітичними відомствами двох країн на 2024-2025 роки. Тобто, віддаляючись від Росії та Білорусії, вірменські євроатлантисти розвивають співпрацю з Казахстаном, який вважає Туреччину братньою країною (див. Казахстан та урок тюркської єдності для Росії).

При цьому розвиток двосторонніх відносин між Єреваном та Астаною не заважає владі Вірменії критикувати ОДКБ як організацію. У цьому полягає помітна особливість зовнішньої політики пашиняновцев. Розвиваючи зв'язки із Заходом, Вірменія також зміцнює відносини з більшістю країн ЄАЕС та ОДКБ на двосторонньому рівні. Виняток становлять Росія та Білорусія. З ними Вірменія рве через те, що ці дві країни обрушилися жорсткі санкції Заходу.

bbabo.Net