Bbabo NET

Наука & Технології Новини

АПЛ на прізвисько «Хіросіма»: як замкнені під час пожежі підводники виживали 23 дні

Будівництво К-19 здійснювалося вкрай швидкими темпами, суднобудівники працювали в три зміни, оскільки вимагали наздогнати американців, що спустили на воду перший у світі стратегічний ракетоносець George Washington 9 червня 1959 року. Відставання СРСР у цьому класі озброєнь формально становило лише чотири місяці — спуск на воду відбувся 11 жовтня 1959 року, — проте до К-19 ввели лише 12 листопада 1960 року. При цьому К-19 значно поступалася побудованому раніше George Washington, оснащеному 16 ядерними ракетами радіусом дії до 2000 км, що запускаються з-під води. К-19 несла лише три ракети з радіусом дії до 650 км, які могли запускатися лише з надводного становища.

До цього відбулися перегони перших у світі підводних човнів з ядерною енергетичною установкою, які СРСР програвав ще помітніше — США спустили на воду свій Nautilus 21 січня 1954 року, а в Радянському Союзі перший підводний атомохід К-3 «Ленінський комсомол» збудували на чотири роки пізніше.

Ще до спуску К-19 на воду кілька будівельників загинули внаслідок нещасних випадків, зумовлених крайнім поспіхом: при фарбуванні трюмів у 1959 році спалахнула пожежа, яка забрала життя двох людей, після відновлення фарбувальних робіт задихнулася жінка-маляр, а в 1961 році під час навантаження ракет у шахти був притиснутий кришкою і загинув один із матросів. Кажуть, що при «хрещенні» човна пляшка з шампанським не розбилася, як належить, про її ніс, але це вже можна віднести і до легенд, якими швидко обростала «невдачлива» К-19.

Пізніше К-19 не списали, а дезактивували, провели заміну реакторного відсіку та знову спустили на воду 15 жовтня 1963 року. А 15 листопада 1969 року стався новий великий інцидент, який лише дивом обійшовся без людських жертв і не призвів до повномасштабної війни. У Баренцевому морі внаслідок необережного маневру К-19 сталося зіткнення з американським підводним човном Gato. Командир торпедного відсіку американської субмарини при цьому наказав приготувати до стрілянини по радянському підводному човну торпеди та протичовнову ракету з ядерною боєголовкою, але командир Gato Лоуренс Бурхардт вчасно встиг скасувати цей панічний наказ. Отримавши значні пошкодження носової частини, радянська АПЛ все ж таки змогла самостійно повернутися на базу у надводному положенні, а Gato, яка практично не отримала пошкоджень, продовжила своє бойове чергування.

Головну енергетичну установку зуміли заглушити командир дивізіону руху, що залишилися у відсіку, капітан-лейтенант Віктор Мілованов і старший лейтенант Сергій Ярчук. Ярчук при цьому загинув, зірвавши з себе маску дихального апарату, а Мілованова, що втратив свідомість, витяг у центральний відсік матрос-турбініст. У сьомому відсіку загинув мічман Олександр Новічков, який рятував матросів.

В результаті К-19 змогла спливти на поверхню, уникнувши радіоактивного зараження, проте під час пожежі та спроб його ліквідувати загинуло 28 моряків, решта були серйозно отруєні чадним газом та різними продуктами горіння, а сама АПЛ втратила хід та чекала рятувальних суден.

Першим у район аварії прибув американський сторожовий корабель, але від запропонованої ним допомоги командир К-19 капітан другого рангу Віктор Кулібаба відмовився. Другим — за дві доби — прибув радянський суховантаж «Ангарлес». Після цього рятувальну операцію кораблями Північного флоту сильно ускладнив шторм, що почався, тому вона також не обійшлася без жертв. Колишній матрос Кобальчинський із запасного екіпажу К-19 згадував, як на базі підводників почалися розмови про те, що на «Хіросімі» нова аварія. За його словами, рятувальників невдовзі завантажили на плавбазу "Олександр Невський", і вони пішли рятувати К-19. При цьому на самій плавбазі під час сильного вітру, який продовжувався весь час походу, змило за борт матроса і загинув замполіт із другого екіпажу, що впав з високого ліжка під час шторму. Таким чином, крім 28 людей, які загинули на самому підводному човні, смерть забрала ще двох людей з тих, що йшли рятувати підводників.

Близько сорока людей вдалося евакуювати з К-19 вертольотами з великого протичовнового корабля «Віце-адмірал Дрозд», решту передали на рятувальний буксир СБ-38. Електрика тривалий час була відсутня: за три тижні буксирування на базу з буксира СБ-38 вісім разів заводили кінці живлення до електрощита підводного човна, і сім разів їх обривав шторм.

Увечері 24 лютого екіпаж К-19 дізнався, що у десятому відсіку залишалися ще живі люди — з ними вдалося зв'язатися аварійним телефоном. З боротьбою за життя замкнених у цьому відсіку виявилися пов'язані, мабуть, найдраматичніші епізоди цієї історії. У десятому торпедному відсіку переховувалися 12 підводників, проте пожежа відрізала їм вихід. Керував ними капітан-лейтенант Борис Поляков, який розповідав, що стан у відсіку був дуже поганий — надійшло багато чадного газу, а індивідуальних дихальних апаратів було лише чотири, і то один із порожнім балоном.

Через пожежу в сусідньому дев'ятому відсіку розжарилася перебірка, було спекотно, як у парилці, дихати було майже неможливо від гару. Через труби, якими раніше текла технічна вода, замкненим у цьому у відсіку почали подавати повітря. Всі намагалися просто лежати на підлозі в темряві, щоб не витрачати зайвий кисень. У закутках відсіку наосліп відшукали чотири пачки цукру, що дивом збереглися, дві банки згущеного молока і кілька банок квашеної капусти, все це ділилося на крихітні порції. Цистерна з питною водою виявилася практично порожньою, але в колодці залишався невеликий запас іржавої води, огидної на смак. Щоб підвищити свої шанси на виживання, моряки смоктали сіль. У такому ув'язненні морякам із десятого відсіку довелося пробути протягом 23 днів, до повернення на базу.

Пізніше підводний човен був відремонтований і знову повернувся до ладу. Надалі тренування з пожежогасіння на АПЛ велися з урахуванням досвіду, здобутого на К-19. Командир К-19 Віктор Кулібаба, який з деяким запізненням ухвалив рішення про спливання, але надалі грамотно командував і не залишав свого судна до прибуття на базу, за результатами проведеної перевірки був виправданий і навіть нагороджений орденом Червоного Прапора, а капітан-лейтенант Борис Поляков орденом Червоної Зірки.

АПЛ на прізвисько «Хіросіма»: як замкнені під час пожежі підводники виживали 23 дні