25 лютого 1992 року Борис Єльцин своїм указом створив Російське космічне агентство, яке стало попередником «Роскосмосу». Як космічна галузь балансувала на межі розвалу та яку роль у її порятунку зіграла Наїна Єльцина, розповів дійсний член Російської академії космонавтики, президент Московського космічного клубу, космонавт-випробувач Сергій Жуков. — Сергію Олександровичу, 30 років тому указом Бориса Єльцина було створено Російське космічне агентство. Незважаючи на економічні труднощі кінця 80-х, у період перебудови в СРСР було розпочато низку масштабних космічних програм – запуск станції «Мир», «Фобосів», програми «Буран»… Чи згодні ви з думкою, що на таких програмах, як «Буран », СРСР надірвався?
— Я не економіст, але вважаю, що це недалеко від істини. З одного боку, "Енергія"-"Буран" був великою науково-технічною програмою. Колосальний носій із двигунами РД-170, на основі яких потім зробили комерційний продукт – двокамерні РД-180, по суті двигуни XXI століття. Сам корабель, чудовий повітряно-космічний безпілотник, який у єдиному польоті показав себе чудово. З іншого боку, ця програма не мала жодних завдань, тому зупинилася і справді лягла важким тягарем на бюджет, і в цьому твердженні є велика частка істини.
— З якими проблемами на часі розвалу Союзу підійшла радянська космічна галузь?
— Космонавтика виросла на базі військово-політичного протистояння як побічний продукт перегонів озброєнь. Тож у період розбудови вона залишалася галуззю, керованої зверху, без наукового підходи до стратегічного планування розвитку. Це спричинило такі прорахунки, як програма «Енергія»-«Буран».
— Який орган влади до кінця СРСР керував космонавтикою?
- Військово-промислова комісія. Вона координувала космічну діяльність. 14 міністерств. У СРСР був єдиного органу управління космонавтикою, єдиної державної концепції космічної діяльності. Так, Міністерство загального машинобудування займалося як космонавтикою, а й багато чим, з іншого боку, нею займалося Міністерство оборони, Мінавіапром і ще кілька міністерств і. Надмірна закритість галузі позбавляла її підтримки суспільства.
— У яких технологіях було помітне технічне відставання від США?
- Безумовно, ми були попереду в технологіях тривалих пілотованих польотів на орбітальних станціях. Це призвело до того, що американці почали літати з нами та пішли на створення МКС, відмовившись від проекту власної станції «Фрідом».
— Як мешкала галузь напередодні Біловезької пущі, як йшло фінансування підприємств?
— У 89-му, 90-му, 91-му році це ще була союзна система. Мінзагальномаш, Мінавіапром, Міноборони фінансували підприємства. Розрив настав після ратифікації Біловезьких угод. Ось тільки один, але виразний приклад: взимку 91-92 року близько 2 тис. Співробітників Мінзагальнемашу СРСР ходили на роботу на Міуську площу. Але міністерство не існувало. Тоді керівникам галузі – Олегу Шишкіну та Юрію Коптєву – вдалося створити корпорацію Росзагулемаш. Не знаю, які в неї були джерела фінансування, але співробітники отримували зарплату там. Багато хто з них через кілька місяців складе кадровий кістяк Російського космічного агентства.
— Коли виникла ідея його створення?
— Про це говорили багато... Взагалі, реформа назрівала. Військові інтелектуали з Управління начальника космічних засобів МО СРСР навесні та влітку 1991 року писали (за підписом командувача генерала В.Л. Іванова) листи Горбачову. Начальник однієї зі служб цього управління, полковник В'ячеслав Безбородов, був запрошений до Архангельського і там розробляв відповідні пропозиції щодо створення КАРС — космічної агенції Радянського Союзу. Але все ж таки саме ми, члени Московського космічного клубу (МКК), запропонували найбільш повну та відповідну часу концепцію реформи галузі.
— Чому про термінову реформу галузі, таку закриту, військову, вперше заговорили не чиновники, а по суті ентузіасти – МКК?
— Трохи історії... 1988 року було оголошено всесоюзний конкурс на політ у космос серед журналістів, де я виявився одним із 40 переможців творчого етапу та учасником медичного відбору. Навколо «Правда» починає клубитись група фахівців із космічної промисловості, академії наук, вузів та ЗМІ.1990 року в залі колегії було проведено установчі збори космічного клубу. Нас було близько 60 людей, виникла критична маса. На той час щотижня в «Правда» стали проходити неформальні зустрічі фахівців, і виникла ідея написання космічної доктрини СРСР. Спочатку ми, як і наші військові колеги, орієнтувалися створення союзного відомства. Але вже йшов Ново-Огарівський процес.
До літа 1991 року нам стало ясно, що Союз, швидше за все, перетвориться на якусь м'яку федерацію. Тому ми запропонували створити в Росії як основному власнику активів вітчизняної космонавтики аналог NASA, а на союзному рівні аналог Європейського космічного агентства.
Нам, людям покоління 35-40 літніх, вдалося вгадати тренд і знайти правильну «точку входу», якою виявився уряд РРФСР.
Віце-прем'єр Михайло Малей підтримав створення робочої групи при уряді Росії з космонавтики ще на початку серпня 1991 року, а через тиждень вдарив путч. 11 вересня Нурсултан Назарбаєв створив космічне агентство Казахстану, і 18 вересня Малей вже своїм документальним рішенням створив робочу групу, де я став заступником керівника.
— Як ставилися до реформування галузі Академія науковці?
— Рада з космосу при Академії наук СРСР у ті гарячі місяці брала участь неактивно. Набагато активнішими були військові та промисловці.
- Як відбулося підписання указу 25 лютого?
— Ця історія виявилася не без апаратних поворотів. З одного боку, концепція робочої групи Малея (пізніше М.Д. Малея – А.Н. Адрова), підготовлена і розіслана у жовтні-листопаді 1991 року, перемагала. Вона була повнішою, ніж варіант військових і мінобщемашевцев, які співпрацювали з нами і носили свої папери в уряд. З іншого боку, у січні 1992 року Юрій Миколайович Коптєв створив паралельну комісію за керівництвом Єгора Гайдара, до якої увійшло багато генералів та керівників підприємств. За представництвом вона була більша за нашу в десятки разів. Але ідея цивільного агентства зі своєю держпрограмою вже була прийнята.
Нарада, яка визначила долю галузі на багато років наперед, відбулася у президента Росії Бориса Миколайовича Єльцина 18 лютого. На розгляді уряду був пакет документів, основу якого лежали наші розробки. Президент про це знав, бо наш колега, депутат Мособлради Юрій Локтіонов через дружину президента Наїну Йосипівну передав наш пакет Борису Миколайовичу. Вдруге дружина президента відіграла аналогічну роль через півтора роки, коли передала Єльцину законопроект про космічну діяльність. Це був, якщо не помиляюся, останній закон Хасбулатовської Верховної Ради, який Єльцин підписав.
Отже, 18 лютого на засіданні Єльцин приймає принципове рішення про створення космічного агентства. А далі Анатолій Корабельщиков, помічник Єльцина, запрошує моїх колег Постишева та Мойсеєва, як основних авторів концепції реформи, на Стару площу, дає їм проект указу та каже – «Правте». Вони вносять туди кілька важливих поправок і 24 лютого указ йде на підписання і публікується 25 лютого.
— Яке, на вашу думку, Єльцин мав відношення до космосу?
— Думаю, у Єльцина було зацікавлене ставлення до космосу, він мав здатність швидко схоплювати матеріал, хоча іноді через зайнятість і підтримував рішення, що суперечили один одному. Локтіонов був з ним знайомий, тому що в роки опали організував йому якось поїздку до Зоряного містечка. Єльцин розумів, що агенція потрібна, — це новий ступінь розвитку; що космонавтикою та міжнародним співробітництвом займатися треба серйозно.
— Який ефект дало створення агентства?
— Уже 1992 року було отримано контрактів на $20 млн від зовнішньоекономічної діяльності, створених створеним агентством. А далі ця діяльність стала експонентно наростати. Важливо, що космонавтика залишилася окремою галуззю, у той час як сім із дев'яти колишніх оборонних міністерств були з'єднані до новоствореного Мінпрому Росії. Ця самоорганізація галузі, як писав у своїй книзі «Ракети та люди» академік Борис Чорток, врятувала її від загрози розпаду та «прихватизації». Спочатку у підпорядкуванні РКА було чотири підприємства. Через якийсь час підлеглих підприємств стає 38, потім – 108.
Російське космічне агентство, треба віддати належне її керівнику Юрію Миколайовичу Коптєву, швидко зібрало під собою всю промисловість, отримало фінансування, статус і галузь у той момент була збережена. Інша справа, що грошей було недостатньо, і вони розмазувалися тонким шаром. Можна покритикувати колег, що були виділені пріоритети, але працювали вони героїчно і зберегли галузь у найважчі роки перехідного періоду.
Ходила байка, що колишній міністр Сергій Афанасьєв говорив Коптєву: «Юро, утримай галузь». І взагалі, він її утримав.
— Як складалися стосунки з Казахстаном, де залишився Байконур, з Україною, Білорусією, де космічні підприємства?— Справді, в Україні залишився «Південмаш», Центр далекого космічного зв'язку в Євпаторії, харківський завод «ХАРТРОН», Казахстані – Байконур, Мінську – електронна промисловість, центри спостереження в горах Узбекистану. Після Біловезької угоди наші космічні начальники домовилися в Алма-Аті на зустрічі глав держав СНД підписати угоду з країнами СНД щодо космосу. І далі долучилася до роботи наша група.
Ми полетіли з представниками республік до Мінська на другу нараду, яка відбулася 30 грудня. Вночі готували та утрушували угоду. Надрукували текст на якомусь старому принтері... У результаті 9 із 11 країн, окрім України та Молдови, угоду підписали.
Але згодом і Україна підключилася — «Південмаш» запрацював. Вони продовжували співпрацю з цілою низкою аспектів, включаючи запуски конверсійних ракет Р-36 «Сатана». Водночас робили «Морський старт» та низку інших проектів.
— Наступне важливе досягнення – ухвалення закону про космічну діяльність. Як його приймали?
— Він мав рамковий характер, у ньому було визначено найголовніші параметри. Робота над ним розпочалася одразу після створення РКА – у березні 1992 року. Його узгодили зі всіма 89 суб'єктами федерації. Законопроект розроблявся за договором між Верховною радою та МКК, договір підписали віце-спікер Сергій Філатов та ваш покірний слуга. У ньому, наприклад, було прописано заборону випробування у космосі зброї. Закон говорив зокрема про ліцензування окремих видів космічної діяльності.
bbabo.Net