Серед національно орієнтованих істориків не вщухають суперечки у тому, чому впало 1552 року Казанське ханство.
Насправді, причин було багато. Уявлення про те, що на просторі постординів йшла безкомпромісна боротьба не на життя, а на смерть, не до кінця відображає історичну реальність. Насправді, вчорашні вороги ставали союзниками, а союзники ворогами. Це наочно видно з історії Кримського ханства – найсильнішого на той момент (XVI століття) осколка Золотої Орди, яке претендувало на її колишні території, якому до того ж допомагала могутня імперія Османа.
Проте, з 1531 по 1551 роки у Кримському ханстві йшла жорстока боротьба за владу та вплив, спочатку між ханом Сахіб-Гіреєм та його племінником Іслам-Гіреєм, а потім уже між Сахіб-Гіреєм та представниками місцевої знаті. Утвердившись на престолі в 1541 Сахіб-Гірей почав похід проти Московського царства, де в той час вже правил зовсім юний Іван IV (майбутній Грозний). Метою цього походу було полегшити становище Казанського ханства, яке на той час вже повною мірою зазнавало дедалі більшого військового і політичного тиску з боку Москви.
І якщо похід російської армії на Казань в 1538 кримському хану вдалося запобігти загрозою вторгнення на територію Московії, то її постійні спроби посадити там лояльного собі хана вимагали від Сахіб-Гірея, який сам колись сидів на казанському престолі, рішучих дій. Як би вдало "під руку підвернувся" бунтівний князь Семен Бєльський, який бажав відокремити від Московського царства Рязанське князівство і звести рахунки з найближчим оточенням Івана IV. Російський князь повідомив Сахіб-Гірею про те, що він знає розташування бродів на річці Оке, що уможливить московський похід кримських військ.
Всі ці обставини спонукали Сахіб-Гірея організувати похід на Москву влітку 1541 року. Він зібрав велике військо (за різними джерелами близько 40 тисяч чоловік з артилерією), але росіяни через свою агентуру в Кримському ханстві дізналися про ці плани та підготувалися до вторгнення. Передовий загін російських військ зустрів 30 липня 1541 військо кримського хана на Оці в районі сучасного села Соснівка (Озерський район Московської області) і не дав йому з ходу переправитися через річку.
Дізнавшись про спрямування головного удару, полки російської армії почали підтягуватися до місця битви. Весь день йшла артилерійська дуель між російськими та обслуговуючими гармати у війську кримського хана турецькими пушкарями, в якій гору здобула російська сторона.
Битва на Оці характеризувалася широким застосуванням вогнепальної зброї і не тільки гармат, а й пищалів. Кримське військо кілька разів намагалося форсувати річку, але знову відступало під артилерійським та збройовим вогнем ворога. До кінця дня у переправи вже зосередилося все російське військо числом 30-35 тисяч чоловік.
За свідченням ханського літописця Реммаль-Ходжі, другою головною причиною невдалого форсування Окі стала позиція ногайського Баки-бека, що задумав вбивство Сахіб-Гірея і в очікуванні зручного для виконання свого плану моменту в ході битви, що не брало участі в ній разом зі своїм неодноразові накази хана.
Російські джерела так пишуть про результат битви: "Багато татар побив царевих добрий і у турків багато гармати розбив". Сахіб-Гірей змушений був відступити.
Битва на Оці 30 липня 1541 стала поворотним моментом у долі Казанського ханства. Похід Сахіб-Гірея, який замишлявся як допомога казанцям, не досяг своєї мети. Івану IV і його найближчому оточенню стало остаточно ясно, що вже ніхто не зможе надати хоч якусь істотну допомогу Казані.
В 1551 Сахіб-Гірей був зміщений з престолу новим кримським ханом Девлет-Гіреєм, призначеним османським султаном Сулейманом Кануні і умертвлений разом з усіма своїми дітьми і онуками за його наказом. До падіння Казані залишалося менше ніж рік.
bbabo.Net