Батьки 9-річної Аліси Теплякової взяли інформаційну паузу. Зважаючи на все, батько юної студентки факультету психології МДУ зрозумів, що пікіруватися в інтернеті з усіма, хто з ним не згоден, справа не надто продуктивна. Тим часом слід вирішувати, як бути з Алісою далі.

Питання з усіх боків непросте, проте, як з'ясував, навіть у такій, здавалося б, тупиковій ситуації можна знайти вихід, і не одне.

Зізнатися на всю країну, що дівчинка не справляється з програмою ВНЗ, сім'я навряд чи зможе, тим більше що самі батьки глибоко переконані у зворотному. Отже, потрібно або посилено підготуватися, перездати сесію і продовжити навчання, або покинути факультет, грюкнувши дверима: «Нас тут не зрозуміли». В останньому випадку постає питання: як унікальній дівчинці проявити себе поза вузівськими стінами.

Про те, чи вундеркінд 9-річна Аліса Теплякова і в якому форматі їй реалізувати свої здібності, поговорив з кандидатом психологічних наук, доцентом факультету психології Інституту суспільних наук РАНХіГС Михайлом Кондратьєвим – людиною, яка багато років працює з інтелектуально успішними підлітками та студентами.

– Є поняття «інтелектуально успішний підліток», а є слово «вундеркінд», яким зазвичай називають крайній рівень розвитку здібностей. Якщо говорити про відому нам дівчинку, то це приклад вундеркінда.

– А в чому відмінності?

– Інтелектуально успішний підліток вміє щось робити та розуміє, навіщо він це робить, у нього є мотивація реалізувати себе та виявлені досягнення. Якщо ж йдеться про «вундеркінд», то порушувати питання «що робити?» і навіщо?" потрібно не тільки і не стільки самій дитині, скільки її батькам. Тому що особливості розвитку у таких дітей виявляються і до підліткового віку, коли дітям ще важко приймати самостійні рішення. І тому їм бракує досвіду, вони ще повною мірою розвинена здатність бачити перспективу.

Цей випадок з Алісою поставив багато питань перед професіоналами та суспільством у принципі.

– Що робити дитині, якщо вона в такому ранньому віці вступила до вузу, але не справляється? Як бути далі?

– Ситуація дуже дискусійна. З труднощами стикаються всі учасники процесу: викладачі та студенти вишу, Аліса та її родина. Вирішувати їх потрібно поетапно.

Насамперед почати з мотивації: запитати, чого хоче сама дівчинка. Якщо їй подобається освоювати нові знання та вміння, у цьому випадку я запропонував би використовувати різні навчальні платформи, зокрема онлайн-курси. Вона дізнаватиметься нову інформацію, успішно справлятиметься із завданнями, отримуватиме сертифікати та зірочки – і вона буде цьому дуже рада. Якщо ж стоїть завдання будь-що-будь отримати саме диплом конкретного навчального закладу, батькам потрібно поміняти тактику.

- Яким чином?

– Можливо, якщо зараз вибрати інші цікаві дитині види активності та повернутись до вирішення завдання здобуття вищої освіти через деякий час, труднощів уже не буде. Мені здається найбільш перспективним рух слідом за інтересами та схильностями самої дитини за підтримки та участі батьків.

Взагалі ж у подібних випадках ми стикаємося відразу з декількома труднощами. Наприклад, є поняття статистичної вікової норми у психології розвитку, а є реальність. При навчанні такої дитини потрібно шукати той формат, який відповідав би не лише його мотивації, а й здібностям. Адже якщо, наприклад, я хочу бути танцюристом і цього навчатимуся, то балетний конкурс напевно програю. Але я можу відвідувати щось на кшталт танцювального клубу і чудово почуватися.

На думку Михайла Кондратьєва, єдине рішення, яке б підійшло сім'ї, в якій є дитина-вундеркінд, незалежно від того шляху, який батьки для нього оберуть – це система психологічного супроводу.

– Сім'ї будь-якого вундеркінда потрібна підтримка, що включає психолога-консультанта, причому йдеться про підтримку як дитини, так і батьків (про них теж не треба забувати!). Психолог у цьому випадку виступав би як перекладач, і як медіатор.

Адже якщо у нас дитина захворіла, ми звертаємося до лікаря. Так і тут – дитина здорова, але вона має особливості розвитку, і тоді ми звертаємося до педагога чи психолога, щоб професіонал допоміг виробити індивідуальну траєкторію розвитку з урахуванням усіх особливостей. Іноді сім'ї досить просто знати, що є професіонал, якого завжди можна звернутися. Наприклад, якщо батьки хочуть зрозуміти, як скоригувати освітню траєкторію, як взаємодіяти з дитиною правильно, як вирішувати конфлікти.

- А якщо батьки Аліси (що дуже ймовірно) скажуть, що вони самі у всьому розберуться, і жодні супроводжуючі їм не потрібні?– Що ж, якщо батько чи дитина вважає, що такий супровід йому не потрібний, давайте поважати його позицію. Але нехай така нагода у батьків вундеркінда просто буде. Коли вони побачать, що це працює і є користь, вони, можливо, змінять свою думку.

Як пояснює фахівець, знайти відповідь на питання щодо навчання таких дітей, як Аліса, тільки належить – для його вирішення поки що недостатньо обсягу даних.

– Втім, їх ніколи й не буде достатньо, бо таких випадків у світі дуже мало. Моніторинг обдарованості, проведений кілька років тому у московських школах, показав, що так званих обдарованих дітей у них не більше ніж п'ять відсотків. Скільки з них тих, кого називають вундеркіндами? Менше одного відсотка цих п'яти. Проте професійне співтовариство має знайти відповіді на питання, які поставила ця історія.

bbabo.Net