Хоч би що зараз заявляли експерти щодо імунітету, який дасть штам коронавірусу «Омікрон» — це все буде ворожінням на кавовій гущі. Наскільки він є тривалим? Від усіх штамів захищає чи ні? "Омікрон" теж еволюціонує. І якщо в початковому варіанті нарахували більше 30 мутацій у спайк-білку, поверхневому шипі, що допомагає коронавірус проникнути в клітину, то зараз їх вже понад 80.
Коронавірус змінюється. І ми разом із ним. Що буде далі, поки що не відомо. У світі вже зафіксовані випадки, коли перехворіли на «Омікроном» буквально через кілька місяців знову хворіють… «Омікроном».
У випадку з «Омікроном» антитіла можуть і не захистити саме від цього штаму, тому що їх не дуже багато і виробляється. Вірус, дякувати Богу, досить легкий, і осідає, як сьогодні підтвердила глава Росспоживнагляду Ганна Попова, у верхніх дихальних шляхах. Як налетів – так і полетів. Відомий досі варіант, коли найбільш серйозний захист отримували ті, хто перехворів сильніше, в останньому випадку не спрацьовує. Абсолютна більшість хворіє на «Омікроном» як на звичайний ГРВІ, імунітет від якого не стійкий.
Чому я більше не вірю жодним прогнозам лікарів? Коли в жовтні 2020-го року я хворіла на повторний коронавірус, відносно легко і не перевантажуючи собою в пік другої хвилі охорону здоров'я, 99% фахівців, з якими я тоді зв'язалася, повідомили, що подібне неможливе.
Є колективний імунітет. Є перехресний імунітет. Що ж таке з ними, якщо я захворіла і мій індивідуальний імунітет не впорався?
Наприкінці 2020 року в одному із закритих ТГ-каналів публікувалася приватна статистика однієї з лікарень із повторних заражень. Тоді, за їхніми даними, на 50 тисяч людей було 0,05-0,09% повторних. Лікарі тоді запевняли, що це абсолютний нонсенс та виняток, вони палко свідчили про те, що такого не може бути, бо не може бути ніколи.
За минулий рік про те, що таке стійкий імунітет від коронавірусу, і на основі чого він формується, вчені не дізналися зовсім нічого. Навіть кількість антитіл, що запобігають повторній хворобі, називають навмання — жодних серйозних досліджень із цього приводу не проводилося. А треба б!
Тим часом, на «Омікроном» хворіють усі. Щеплені, нещеплені, первинні, повторні… На лікарняний йдуть цілими офісами та школами.
Точніше, майже все. Тут також є свої винятки.
Тому що я знаю людей, які не захворіли на них, навіть перебуваючи в самій гущі зарази. І при цьому антитіл у них за аналізами не було взагалі. Знаю тих, хто захворів на «Дельту», коли навколо всі підхопили «Омікрон».
Тому робити якісь прогнози щодо того, куди рухатиметься ситуація далі, в авторитетному науковому середовищі зараз не ризикують, аби не підірвати собі репутацію.
Але саме в психологічному плані, можна сказати впевнено: як би що не склалося далі, у нашій свідомості пандемія добігає кінця. Люди не можуть боятися вічно. І навіть якщо нагряне якийсь новий і більш небезпечний штам коронавірусу, паніки, на кшталт тієї, що відбувалася у світі два роки тому, вже не станеться.
Люди звикають до всього. І до хорошого, і до поганого.
Мало хто знає, що іспанка аж ніяк не закінчилася 1919-го, кілька смертельних спалахів у популяції було зафіксовано декількома роками пізніше, проте в масовому сприйнятті було лише три хвилі, і крапка. А азіатський грип, який забрав життя понад мільйон людей, залишився в пам'яті епідемією 1957-1958 рр., тоді як у США від нього помирали і на початку 1960-х.
Просто в певний момент пандемія проходить свою «точку неповернення», після чого вона йде на інформаційний спад, незалежно від того, що там відбувається на лікарняних ліжках. Хтось уже перехворів і не боїться. Хтось не перехворів, коли довкола всі були в лежання – і тому не боїться теж.
Зрештою людей починають хвилювати соціально-економічні проблеми та обвалений пандемією бізнес, те, що у них у гаманці та на сніданок на столі, ніж платити комунальні витрати та навчання у дітей, все це починає турбувати набагато більше, ніж те, чи придбали вони стійкий імунітет чи ні до хвороби, смертність від якої групи ризику становить 2%.
Особливо коли виникають сумніви щодо ефективності локдаунів. За даними дослідження, проведеного експертами Університету Джонса Хопкінса, суворі обмеження, введені в США та країнах Європи навесні 2020 року, знизили смертність від COVID-19 лише на 0,2%.
Число летальних наслідків внаслідок передозувань та неправильного використання медичних препаратів внаслідок самолікування зросло у США у період з травня 2020 року до квітня 2021 року на 28,5% порівняно з аналогічним попереднім періодом – до 78 056 смертей.
І якщо два роки тому люди ще були готові терпіти і чекати, боячись невідомості, то зараз усе змінилося. Одні за одним на тлі катастрофічної захворюваності у сотні тисяч людей на день влада багатьох країн знімає обмеження та викидає перед «Омікроном» білий прапор. Цього вимагає і стомлене суспільство. Ми бачимо силу протестів проти карантинної політики та соціальної сегрегації у низці держав Євросоюзу, бунти в Канаді, де відмовляються сидіти на самоізоляції далекобійники.
Що ж, якщо колективного імунітету все одно не досягти, то краще вже перехворіти на ситий і спокійний, ніж голодний і злий.
bbabo.Net