У Донецьку оголошено екстрену евакуацію. У повідомленнях, які приходять на телефони, громадянам радять не втрачати самовладання та не піддаватися паніці, а збирати речі. Про те, як відбувається евакуація, розповіла лікар-терапевт Анна, волонтер координаційно-правового центру "Війна та мир", який займається гуманітарною допомогою мирному населенню. Завтра Ганна відправляє до Росії свого сина. Йому 11 років.

Багато хто досі не вірить, що найстрашніше вже почалося, люди щиро вважають, що це якась розводка, провокація і все ще не така страшна. Скільки таких загострень було за останні вісім років!

На фотках, які зараз розміщують на ТГ-каналах Донецька – порожні вулиці, на одному знімку – якась нескінченна людська черга, далеко видніються військові машини, на іншому – шеренги автобусів на тлі багатоповерхових будинків.

Туман, тиша, навіть по фото видно, що не стріляють, застигло місто та відчуття повної безнадії. Автобуси готові до відправки в Росію і поки що порожні,

- Ганно, добрий вечір! Як у вас?

- Добрий вечір. Йде запис у евакопунктах. Виїжджати готові не всі. Завтра відправляємо сина. Одного. Ми з чоловіком залишаємось. Вийдемо служити. Синові 11 років. Моя мама їхати не хоче

- З ким він буде?

- Окремі автобуси вирушають лише з дітьми. Катя, поки що сама точно не знаю. Кладу йому документи, речі, гроші. Завтра о 8-й ранку плануємо відвозити на евакопункт. У кожному районі міста по 3-4 місця збору. У нас на залізничному районі: біля вокзалу та райвиконкому.

- А далі куди?

- Ростовська область. Там на нього чекатимуть наші друзі, перехоплять.

- Тимофій хоче їхати?

- Ні звичайно. Але я не можу їм ризикувати.

– А на місці як? Хто не має друзів чи родичів? Розташовуватимуть організовано? І ще – виїзд тільки для мешканців Донецька з російськими паспортами чи для всіх?

– Виїзд для всіх. Кажуть, що пункти зборів готові – це готелі та літні табори. Так само, як у 2014-му. Тоді були пункти тимчасового розміщення біженців, там годували, туди приїжджали співробітники ФМС, потім соцпрацівники, пропонували робочі місця, допомагали робити документи. Я сама так виїжджала 2014-го. Потрапила до Красноярська. Там відпрацювала чотири роки лікарем у санаторії. Син ще зовсім маленький. Потім 2018-го повернулася. Батько помер. Вдруге їхати не буду.

- Дурне, мабуть, питання, але чому? А у вас син. Йому потрібна мати.

Завтра їдемо до Первомайська, це ЛНР, евакуювати сім'ю військового. Там дуже жорсткі обстріли, а дитині два місяці. Садимо сина на автобус, і одразу ж їдемо. У деяких населених пунктах навіть не знаю, як там. У центрі Донецька був теракт. Зайцево (населений пункт неподалік Горлівки - Авт.) вже рознесли, напевно. Увечері по ньому був обстріл.

Раніше ще одна мешканка Донецька розповіла про евакуацію: "Схопила дворічного сина та у машину"

- Чи багато там людей?

- Чоловік п'ятдесят, мабуть. У нас там нема ні з ким зв'язку. Старих не так багато. Є і діти, і багатодітні сім'ї Ми були там рік тому, ще з Катею Катиною (донецький воєнкор, померла влітку 2021-го – Авт.). Приїжджали з гуманітарною допомогою, роздавали продукти.

- Може, все ще обійдеться?

– Не знаю, Катюша. Евакуація - це дорогий процес, якщо вони її почали офіційно, то, гадаю, не просто так, заради покатушок. Мені пише хлопчик, танкіст із Новоазовська. Просить, щоб я виїжджала із сином. Каже, що ті, хто в окопах – загинуть, але він не боїться, головне щоб це закінчилося.

Чи гірше, ніж у 14-му? Ні. Чи мені страшно? Так. Не знаю, чи соромно, але казати, що я нічого не боюся, це брехати. Зараз пишу і дико тремтять руки.

Читайте матеріал «Держдума і Радфед зберуться в один день: «Через визнання ЛДНР?»

Після оголошення про евакуацію на заправках у Донецьку утворилися гігантські черги

bbabo.Net