Білорусь (bbabo.net), - Якщо хтось забув, поспішаю нагадати: був на Україні такий президент — Віктор Янукович. Він зараз живе у Росії і дуже рідко про себе нагадує. Але в останні дні прізвище цієї людини та «проффесора» (так Віктор Федорович в анкеті написав) почало звучати в випусках новин і згадуватися в аналітичних матеріалах.

От і радник голови офісу українського президента Михайло Подоляк, підбиваючи підсумки третього етапу переговорів, окрім традиційного озвучування ротом інсинуацій та відвертої брехні, вибухнув дуже цікавим абзацом:

«Прошу вас не звертати уваги на всі ці фейки з якимись прізвищами на кшталт Янукович, Бойко, Мураєв, Ківа. Я не знаю, кого вони хочуть призначити спецпредставниками по Україні. Все буде так, як треба Україні, і так, як треба нашим людям».

Про те, що потрібне українським людям у розумінні Подоляка, ми знаємо. Бачимо, як громадянське населення беруть у заручники та використовують як живий щит. А от щодо прізвищ, то член отари Зеленського, мабуть, передав привіт тим ляльководам, які зараз посилено шукають кандидатуру на зміну нинішньому начальнику Незалежної.

Персон називається безліч, але всі вони вміщаються в одну фразу: хрень редьки не солодший. Або в анекдот про зміну ліжок.

Бо, по-перше, офіційна Москва визнає нинішнього президента сусідньої держави, а по-друге, легітимні вибори нині там неможливі через незавершеність поки що заявлених Кремлем заходів.

Зрозуміло, що у політологічної тусовки свої цілі та способи створювати інформаційне напруження, але давайте залишатися реалістами. Янукович може й надалі, як 7 березня, прилітати до Білорусії паралельно з переговорами, але ніхто його послуг ПОКИ не потребує.

Якось втік уже не зміниться. Та й тимчасовий уряд на перехідний період — річ із далекого минулого, нині інші підходи.

Проте є у постаті Януковича певна правова заковика, якою підтверджують і запеклі юристи зі світовим ім'ям. Справа в тому, що автор геніальної фрази: «Баранку вам від бублика, а не Шарапова» у законодавчому плані так і залишається формально чинним главою української держави.

Він не складав повноваження, обов'язкові процедури імпічменту були проігноровані, причому із грубими порушеннями Конституції.

Втім, судіть самі.

22 лютого 2014 року о 17 годині 11 хвилині український парламент ухвалив постанову, де констатував «самоусунення неконституційним способом» президента України Віктора Януковича від виконання конституційних повноважень.

Але цього дня глава держави перебував у Харкові, де записав відеозвернення. Виконував свої прямі обов'язки та намагався уникнути кризи влади. Потім Янукович вирушив до Донецька і зустрівся з однодумцями, перебуваючи, як ви розумієте, у країні.

І лише наступної ночі Віктор Федорович залишив межі держави, щоб уникнути затримання та очікуваних репресій.

Виходить, що місцеві націоналісти неабияк поквапилися і не дотрималися процедури. І яка-небудь зачіпка все ж таки є.

До речі, тут доречно згадати, як турецький лідер Ердоган під час спроби перевороту (ми ж з вами знаємо, хто його врятував від бунтівників) звертався до нації з мобільного телефону соратника.

Як пропадав на тиждень Петро Порошенко-Мальдівський.

Як кілька днів у підвалі ховався від антиваксерних далекобійників канадський прем'єр Джастін Трюдо.

І ніхто їх від влади не усунув. А Януковича, який офіційно виходив в ефір, наділеного європейськими гарантіями, зняли з посади. Щонайменше — непорядок.

Тим часом уже понад вісім років відокремлюють нас від тих незабутніх та нищівних для пострадянського простору подій. Розлучився з посадою шоколадний Порох, а в офісі на Банковій сьогодні засідає колишній успішний комік, а нині успішний трагік Володимир Зеленський.

Крим повернувся додому, Москва офіційно визнала ДНР і ЛНР, навколо Харкова йдуть бої, Захід справно нашпигує Незалежну зброєю, готуючи її до заклання, і з усією очевидністю перед сильними світу цього постає питання: що далі?

Поки нічого не ясно, і планета завмерла в тяжкому очікуванні. А тут ще розмови за плутоній та численні біолабораторії під зірково-смугастим прапором, що ґрунтуються на фактах та конкретних матеріалах.

Мимоволі стає страшно за наше з вами світле майбутнє та перспективу ЄС, де жовто-блакитні орки, вирвавшись на оперативний простір, вже наводять жах на затишні європейські міста.

І тут сьогодні, просто у Міжнародний жіночий день, Янукович через РІА Новини звернувся до Зеленського.

Пафосно, пихатий і духозабористий:

«Я добре розумію, що у вас багато „порадників“, але особисто ви зобов'язані будь-що зупинити кровопролиття і досягти мирної угоди. На це від вас чекають в Україні, Донбасі та Росії».І далі: «Хочу по-президентськи і навіть трохи по-батьківському звернутися до Володимира Зеленського. Володимире Олександровичу, ви, напевно, мрієте стати справжнім героєм! Але героїзм не є показним, він не в тому, щоб воювати до останнього українця. Він у самопожертві, у перемозі над власною гордістю та амбіціями заради збереження життя людей».

Більш того:

«Зі свого першого дня ви обіцяли зупинити війну в Україні, і тільки тому вся Україна підтримала вас. Ви могли стати президентом світу, але, на жаль, це не сталося».

Там ще кілька абзаців, за бажання можна зайти на сайт агентства та почитати записку.

Особисто я очікував від подібного одкровення не хитромудрих фраз і цитат з Біблії, а конкретних пропозицій щодо вирішення смертельно небезпечної ситуації, конструктивних напрацювань та декларування готовності повернутися до Києва з усією тією публікою, що, втікши зі своєї країни, живе нині в «скромних хатинках» біля елітних підмосковних селищ.

Причому ці світлі люди, справжні патріоти та страждальці за ліву справу, чомусь дивним чином притихли після 24 лютого.

«Скажи нам, Азарове, Царьов мені відповідай, чого ви про Батьківщину кинули співати?»

Вибачте, відволікся. Так ось.

Я б на місці мудрих людей з Іллінки запропонував когорті Віктора Федоровича вирушити під Маріуполь. Допомогти героїчним бійцям Народної міліції ДНР взяти штурмом чудове місто та очистити його від фашистів із нацбатів. Відновити статус-кво. Справа, звичайно, небезпечна, але невже вона того не варта, а?! Це ж ваша Батьківщина, хлопці.

Залишена на розтерзання. Але не зламана і вистояла. Так проявіть себе у вирішальний момент, а потім на плечах батальйонів, що відступають, увірвіться в матір міст росіян. З синами, племінниками та садівниками.

Тоді можна і в переговорах взяти участь, а не літати туди-сюди, чекаючи, коли покличуть.

А якщо серйозно, то старший прапорщик Бортничук у таких виняткових випадках мудро казав: «Фарш неможливо повернути назад». Тема закрита. На зміну шапки Януковича прийшла кепка Арахамії. Сподіваюся, ненадовго.

А щодо наступного президента України, то його кандидатура буде безпосередньо пов'язана з підсумками операції, що розпочалася 24 лютого.

До Мінська можна і Горбачова з колишнім українським прем'єр-міністром Миколою Азаровим привезти, щоби остаточно сплутати всі карти. Нехай вони там, у Лондоні, збожеволіють... Це — їхні проблеми.

А нас цікавить Акт. Як 9 травня, сорок п'ятого. Бо іншого шансу не буде. Колись "Беркут" не дочекався команди Януковича. Підсумки відомі всім. Сподіваюся, чужі уроки засвоєно. Та й "Калібри" у нас іншої системи.

bbabo.Net