Сіфелані Ціко Агрік, редактор з питань навколишнього середовища та інновацій

Країни світу повинні вжити термінових заходів, щоб інвестувати більше фінансового, людського та політичного капіталу, щоб врятувати водно-болотні угіддя світу від зникнення та відновити ті, які були втрачені, каже високопоставлений представник Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

«Здорові водно-болотні угіддя – критичні для пом’якшення впливу клімату, адаптації, біорізноманіття, здоров’я та процвітання людей – перевершують свою вагу з точки зору переваг», – сказала Летісія Карвальо, головний координатор морської та прісної води Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

«Щоб переконатися, що вони продовжують надавати життєво важливі екосистемні послуги людству, потрібно… їх визначення пріоритетів, захист, відновлення, краще управління та моніторинг».

Карвалью зробив коментарі до Всесвітнього дня водно-болотних угідь, який припадає на 2 лютого.

За її словами, вшанування послужили терміновим закликом до дій та інвестування фінансового, людського та політичного капіталу, щоб врятувати водно-болотні угіддя світу від повного зникнення – і відновити ті, які були втрачені.

Цього року Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається як Міжнародний день Організації Об’єднаних Націй, вперше з часу його заснування Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя в 1972 році.

ЮНЕП зазначила, що водно-болотні угіддя, до яких належать болота та торфовища, були неоспіваними героями кліматичної кризи.

«Вони зберігають більше вуглецю, ніж будь-яка інша екосистема, а лише на торфовищах зберігається вдвічі більше, ніж у всіх лісах світу. Внутрішні водно-болотні екосистеми також поглинають надлишок води і допомагають запобігти повеням і посухам, які широко вважаються критичними для адаптації громад до мінливого клімату”, – йдеться в повідомленні екологічного агентства ООН.

Карвальо сказав, що захист водно-болотних угідь є пріоритетом для ЮНЕП і особливим акцентом Десятиліття ООН щодо відновлення екосистем, глобального поштовху до захисту та відродження світу природи.

«Обнадійливо, що водно-болотні угіддя все більше визнаються як безцінне, але упущене природне рішення», – сказала вона. «COP 26 почала висвітлювати роль фінансів та політичної волі. Більшу частину з того і іншого потрібно направити на водно-болотні угіддя, закріпити в національно визначених внесках країн і краще інтегрувати в плани розвитку».

2 лютого Зімбабве приєдналася до решти світу, щоб відзначити Всесвітній день водно-болотних угідь під девізом: «Дії водно-болотних угідь для людей і природи».

Швидка урбанізація та інша діяльність людини продовжують бути величезною загрозою для крихких екосистем країни.

Незважаючи на проблеми, Зімбабве зробила величезні кроки для підвищення ефективності управління водно-болотними угіддями.

Країна розробила Національний генеральний план водно-болотних угідь, який містить карти всіх водно-болотних угідь в країні, Національну політику щодо водно-болотних угідь для керівництва екосистемами та Національні рекомендації з управління водно-болотними угіддями для підтримки прийняття екологічно обґрунтованих рішень щодо розвитку.

Зімбабве ратифікувала Рамсарську угоду в 2011 році і тепер має сім водно-болотних угідь, які оголошені Рамсарськими угодами.

До них належать Монавале Влей, гребля Клівленда, басейни Мана, озеро Чіверо, луга Дріфонтейн, печери Чінхой і національний парк Водоспад Вікторія.

Монавале Влей, озеро Чіверо та водно-болотні угіддя Вікторія колись були на межі повного знищення через швидку урбанізацію, але інтенсивне лобіювання врятувало тендітні екосистеми.

У Зімбабве є різноманітні водно-болотні угіддя, які включають заплави, болота, дамбо/влеї та штучні водойми, які охоплюють 34,96% (13,65 мільйонів гектарів) загальної площі країни.

За даними Агентства з управління навколишнім середовищем (EMA), 17,63 відсотка водно-болотних угідь знаходяться в незайманому стані, тоді як 55,65 відсотка є помірно деградованими і 26,72 відсотками сильно деградованими.

EMA пояснює втрату та знищення водно-болотних угідь розвитком інфраструктури, сільським господарством, осушенням, інвазивними чужорідними видами, вирубкою лісів, видобутком корисних копалин, утилізацією твердих і рідких відходів, відведенням прісної води, а також зміною клімату.

Водно-болотні угіддя зникають у 3 рази швидше, ніж ліси, і є найбільш загрозливою екосистемою на Землі.

За даними ЮНЕП, всього за 50 років – з 1970 року – 35% водно-болотних угідь у світі випарувались.

bbabo.Net